Олігарх не вказуватиме, що замовчувати

Із нового року, уже 1 січня, згідно iз законом, усі державні телерадіокомпанії України (телеканали «Перший Національний», «Культура», обласні державні) мають офіційно перетворитися на єдиного незалежного суспільного мовника — Національну суспільну телерадіокомпанію України. Усі розуміють, що все ще існує загроза формальної зміни вивісок. Щоб цього не сталося, варто дослуховуватися до порад міжнародних експертів, яких у Києві періодично збирає власне ще державна Національна телекомпанія України (НТКУ).

Якщо говорити про те, скільки в Україні вже зробили для впровадження суспільного мовлення, то половину шляху вже пройдено, так вважає Руурд Б’єрман, старший експерт компанії PUM (Нідерланди). Але зауважує, що найскладніше ще попереду. Бо наразі треба визначитися із базовими речами: яка буде організаційно-правова структура компанії, хто нею керуватиме, скільки грошей ви отримаєте і що станеться з людьми, які будуть звільнені у зв’язку із реорганізацією. Взагалі, прийнятий у квітні Закон про суспільне мовлення потребує доопрацювань.

«Суспільне мовлення — це єдиний спосіб неприбуткової журналістики, — переконаний Йоханнес Гроцкі, експерт Deutsche Welle (DW) та Баварського суспільного мовника. — Тобто жоден олігарх не зможе вказувати, як робити репортажі, що можна говорити, а що потрібно замовчувати. Тож люди зможуть бути впевнені, що отримають настільки правдиві новини, наскільки це можливо. По -друге , на суспільному мовнику завжди можна почути усі точки зору з того чи іншого питання, а не однобокі коментарі».

Експерт iз Німеччини не погоджується з тим, що суспільне мовлення має фінансуватися з держбюджету: «Політикам це дасть відчуття, нібито це їхні гроші, хоча насправді вони надходять від платників податків. Навіть якщо перші чотири роки ви утримуєтесь за рахунок держави, після — обов’язково маєте змінити тип фінансування. Для України я раджу обрати систему абонплати. Щоб так відбулося, вам за цей період необхідно завоювати довіру глядачів. Ви однаково маєте подавати інформацію як про уряд, так і про опозицію. Таким чином за ці чотири роки ви зможете показати, що є дійсно незалежним медіа».

Борис Берґант, радник iз питань медіа у Європейській мовній спілці (ЄМС), також вважає, що найкращим джерелом фінансування суспільного мовника в Україні як і в багатьох країнах Європи, може стати абонплата. «Для України це дуже актуально, оскільки ви велика країна, — каже Берґант. — Наприклад, у Словенії лише 2 млн. населення. І ліцензійний внесок є достатньо дорогим. В Україні навіть якщо кожна людина платитиме три-чотири євро, ви все одно отримаєте чималу суму. І зможете забезпечити собі нормальний рівень фінансування за рахунок відносно невеликих відрахувань від населення».

Чи має бути реклама на суспільному мовнику? «Це одна з основних дискусій, яка точиться в ЄМС, — каже Руурд Б’єрман. — Деякі країни-члени ЄМС на своїх суспільних мовниках не мають реклами взагалі й проти її наявності в ефірі інших мовників. Та, наприклад, у Нідерландах без реклами було б важко знайти фінансування для суспільного мовника. Адже вона складає третину бюджету». На переконання пана Б’єрмана, у майбутньому все суспільне мовлення буде без реклами.