Що станеться з національним інтересом після виборів?

Верховна Рада України вже неодноразово доводила, що для якісної роботи їй потрібен якійсь чинник, який збурюватиме депутатське «болото», консолідуватиме парламентаріїв для ухвалення потрібних рішень.

Це може бути або Президент з авторитарними замашками, як Кучма або Янукович, який використовує парламент у своїх інтересах. Або «вулиця» під час Майданів, під тиском якої народні депутати стають немов шовкові — особливо зараз, перед загрозою опинитися у сміттєвому контейнері.

Вряди-годи в самому парламенті виникають «центри сили». Адже за часів Януковича було очевидно, що достойну відсіч, у тому числі в разі потреби фізичну, «регіоналам» могли дати лише націоналісти від «Свободи». Саме вони часто вели за собою колег по опозиції.

Те, що ключові політичні гравці, які представляють умовний «демократичний табір», страждають браком організованості, підтвердили і нещодавні голосування в Раді. Парламент не зміг ухвалити закони щодо заборони комуністичної ідеології та щодо визнання воїнів УПА учасниками Другої світової війни. Сім разів це питання виносилося в зал, але забракло голосів, чи точніше — рішучості та зібраності. Насправді, для «лібералів», якими можна назвати переважну більшість представників «демократичних фракцій», проблема віддання належного «упівцям», які зі зброєю в руках змагалися за українську Незалежність так само, як і сьогодні це роблять хлопці на сході, не болить.

До того ж, більшості у нинішній Верховній Раді виявилося байдуже, чи зможуть українські військові в зоні АТО проголосувати на парламентських виборах — відповідний закон теж було провалено.

Ще одна «приємна» новина зі стін Верховної Ради — там знову забракло голосів для того, щоб заборонити в Україні показ серіалів російського виробництва, які оспівують та прославляють російську армію.

Показово, що всі ці законопроекти на 100% голосів підтримували лише «свободівці».

Насправді, завданням майбутньої Верховної Ради стане не тільки проведення вдалих економічних реформ, а й ефективна протидія російській агресії, в тому числі ідеологічній та інформаційній. Адже очевидно, що ця агресія в найближчому часі не припиниться. Для цього Верховна Рада має бути патріотичною і консолідованою.

Виникають побоювання, що вона не стане такою з огляду на перелічене вище. Тепер виборцям уже відоме ставлення «лібералів» до питань історичної пам’яті та ідеології. Вони вважають їх другорядними.

А тут ще й самозаспокоєння сил Майдану може зіграти з ними злий жарт. Відомий журналіст, аналітик Сергій Грабовський вважає, що сили реваншу налаштовані дуже серйозно. «Їх фінансують та входять до числа кандидатів від них персонажі з мільярдними статками; головну ставку ці сили роблять на мажоритарні округи — там значно легше «зачарувати» виборців як обіцянками-цяцянками, так і «подарунками» від кандидатів та «благодійних фондів», — розповів він на «Радіо «Свобода».

Сергій Грабовський також вказує на те, що «реваншисти» не шкодують ресурсів і на подолання п’ятивiдсоткового бар’єра за партійними списками. За його підрахунками, загальна кількість депутатів, які прямо чи опосередковано представлятимуть інтереси Росії, може становити півтори сотні «багнетів». І справді, «Сильна Україна», а за деякими опитуваннями, і «Опозиційний блок» проходять до парламенту.

Що далі — новий «меморандум», на кшталт того, який повернув свого часу в політику Януковича, котрий після Майдану 2004 року вже пішов у небуття?

Щоб подібного не відбулося, щоб Верховна Рада не захиталася, у ній обов’язково мають бути присутніми націоналісти, з притаманними їм безкомпромісністю та бійцівськими якостями.

Адже сьогоднішня відмова голосувати за проукраїнські, патріотичні законопроекти завтра взагалі може обернутися поверненням до українського парламенту російського «порядку денного».

Можливо, український парламент справді повинен стати проєвропейським, але в першу чергу він має бути українським, і національний інтерес у ньому має бути домінуючим. І тільки націоналісти у парламенті можуть бути його справжніми та дієвими виразниками.