Замість шезлонга — лопата

      Волонтерський рух набуває все більшої популярності в світі. Безкоштовна робота заради доброчинності проникає і в Україну. Щоправда, працюють у такий спосіб переважно іноземці, які приїздять до нашої країни. Українську молодь безкоштовна робота за кордоном поки не приваблює. У тому, що безкоштовно перебирати цеглу під час відпустки — це по-європейськи, можна переконатися, відвідавши міжнародний волонтерський табір, що працює зараз у маленькому селі Рихли Коропського району на Чернігівщині. Зараз тут працюють та «відпочивають» троє іноземців iз Голландії, Італії та Великої Британії.

      Щоб побачити волонтерів за роботою, ми продиралися через кропиву та биту цеглу. Адже працюють іноземні гості на відновленні монастиря, від якого зараз залишилися тільки руїни. Рихлівський Свято-Миколаївський монастир було закрито з перших років радянської влади. Із цегли від монастирських приміщень побудовано місцеву лікарню та чимало господарчих споруд у навколишніх селах. (Про історію та загадки цього монастиря «УМ» нещодавно повідомляла своїм читачам).

      Підходимо до молодих людей, які розбирають старі печі та вантажать цеглу. Знайомимось із тоненькою білявою дівчиною, яка працює у гумових рукавичках: 21-річна лондонська студентка Хелен Бауден цього літа мала вибирати між багатим курортом в Іспанії та безкоштовною роботою в Україні. В результаті батьки подалися до моря без доньки, а Хелен вже тиждень живе та працює в Рихлах. Дівчина вивчає політологію та французьку мову в Манчестерському університеті. У волонтерському таборі вона вдруге. Раніше працювала із знедоленими дітьми в Еквадорі.

      «Я вважаю, що така робота — найкращий спосіб зрозуміти українську культуру, — пояснює Хелен. — Я люблю досліджувати. Волонтерство — це спосіб знайти друзів, познайомитись із справжнім, неприкрашеним життям країни». За її словами, волонтерство серед лондонських студентів досить популярне, адже рядок «був волонтером» — непоганий додаток до резюме. Правда, більшість молодих людей виконує доброчинні роботи в межах своєї країни.

      Півдня волонтери працюють — розчищають подвір'я монастиря, потім купаються в монастирському озері та ходять на екскурсії.

      У цьому році в монастирі з'явились перші мешканці. Ієромонах Серафим стверджує, що волонтери монастирському життю не заважають. «Дехто говорить, що тут працюють і протестанти, і католики. Однак це люди, яких цікавить наша культура, в тому числі й православ’я, — коментує чернець. — Працювати у храмах їм не дозволяють, тому що це екуменізм. У храмах вони і самі не будуть працювати, бо це для них — продати свою віру. Вони знають, що тут був православний монастир, тому працюють винятково на території та в келіях».

      Мешкають волонтери у класах Рихлівської початкової школи, поряд з монастирем. Цей заклад освіти відпрацював у навчаннi свій останній рік. Троє рихлівських учнів (більше їх тут немає) відтепер ходитимуть у школу до сусіднього села.

      На вході у школу нас зустрічає вручну намальоване гасло двома мовами «Вас запрошують Рихли — 2004», під яким стоять кілька лопат та ноші. Поруч — літній душ, нашвидкуруч збитий із дощок. Справжній екстрім для іноземців.

      Входимо до приміщення: кілька матраців лежать просто на дерев'яній підлозі. Поруч стоїть музичний центр. Як пояснює директор табору Юрій Кучеров, коли привезли першу групу іноземців, у школі поставили ліжка. Однак гості відмовились від них і перенесли матраци на підлогу — на твердому спати здоровіше. Дехто з гостей взагалі не спав у приміщенні. Кілька охайних брезентових наметів стоять поруч зі школою в яблуневому садку.

      Разом з іноземцями тут працюють та відпочивають соціально активні молоді люди з Чернігова та Коропа. Їх перебування у таборі фінансує Коропська районна адміністрація. Іноземці сплачують за себе самі, ще до поїздки. Коштує це приблизно 500 доларів США. Гроші йдуть на рахунок їх волонтерської організації.

      Міжнародний волонтерський табір у Рихлах працює шостий рік поспіль. За цей час тут побувало 50 іноземців з країн Європи та США. Найстаршій, жінці з Голландії, було 78 років, і працювала вона на рівні з молодими. Відтепер Чернігівщина має шанс відправити 50 українців до будь-якого іноземного волонтерського табору в світі. Однак бажаючих бракує.

      «Головні перепони для виїзду за кордон — це недостатнє знання іноземних мов та брак коштів, — пояснює директор табору в Рихлах Юрій Кучеров, — не кожен українець здатний оплатити своє перебування за кордоном та ще й дорогу. Люди звертаються, але це переважно ті, хто бажає поїхати і не повернутись. А за це волонтерські організації несуть відповідальність».