Повернути рИбовласницький лад

Протягом останніх дев’яти місяців навіть без урахування території окупованого Росією Криму вітчизняні підприємства та приватники, що здійснюють рибогосподарську діяльність, виловили і видобули 55,3 тисячi тонн водних біоресурсів. За даними Держрибагентства України, це на 42,7 відсотка більше порівняно з аналогічним періодом минулого року (38,7 тисячі тонн). У географічному ж розрізі картина наступна: з Азово-Чорноморського басейну виловлено 14,4 тис. тонн риби (на рівні минулорічного періоду), у внутрішніх водоймах — 15,5 тис. тонн риби, океанічні підприємства видобули риби та інших водних біоресурсів 25,3 тис. тонн, що майже втричі більше за аналогічний період минулого року. Попри такі оптимістичні показники певні обставини вимагають дещо пригасити радість від поточних здобутків і тверезіше глянути на перспективи галузі.

Перш ніж ловити, варто виростити

На думку екс-голови Державного комітету рибного господарства України Володимира Волкова, одного зі співавторів Стратегії виходу рибної галузі України з кризи, останніми роками склалася загрозлива ситуація для функціонування національного рибного підкомплексу. Помітно скорочуються обсяги вирощування і вселення у водойми цінних промислових видів риб. Із кожним роком зменшуються обсяги фінансування рибогосподарської науки, що негативно впливає на своєчасне забезпечення рибодобувних організацій прогнозами та рекомендаціями з раціональної організації промислу. Неефективна експлуатація рибопромислового флоту та водних ресурсів держави також призводить до значних втрат. Сьогодні Україна вже імпортує близько 75% рибної продукції, і, враховуючи незначне зростання в обсязі вилову та неефективне використання наявних ресурсів, ця цифра буде тільки зростати. Можна тільки поностальгувати, що ще двадцять років тому Український риболовецький флот був одним iз найбільших та найсучасніших серед країн СНД. На жаль, в економічній та політичній ситуації, що склалася в Україні, інвестувати достатньо коштів в оновлення риболовецького флоту та відновлення водних ресурсів майже неможливо. Але сформувати стратегію виходу галузі з кризи за рахунок залучення коштів як приватних інвесторів, так і підприємців необхідно вже зараз. Волков, як і інші експерти галузі, вважає, що тільки наявність такої стратегічної карти надасть змогу як малим господарствам, так і великим компаніям успішно функціонувати на ринку, — це основна мета нового керівництва. Але на сьогодні існує низка проблем, які заважають ефективно оперувати на ринку. Це, зокрема, непрозорі і, як наслідок, корумповані схеми отримання дозволів на вилов риби, незрозумілі й часто неефективні умови оренди водних ресурсів для рибозаготівлі, відсутність інфраструктури та сформованого ринку збуту для продукції, а також дефіцит професіональних кадрів у галузі.

Що пропонують експерти

Користуючись досвідом провідних держав світу в рибній галузі (Китай, В’єтнам, Японія, Індонезія, США), експерти сформували стратегію розвитку галузі для України. Вилов риби вони умовно поділили на дві категорії (внутрішні води — озера, річки, ставки, та зовнішні — моря, океани), методи вилову на які суттєво відрізняються.

Для внутрішніх водойм актуальним вбачають створення можливості малим і середнім господарствам брати в оренду до 80% площі водойми під рибозаготівлю (20% залишаються для непромислового вилову та приватного користування) та для подальшого їх зариблення й підтримки рівня природного відновлення рибних ресурсів. Це, з одного боку, надасть підприємцям можливість контролювати процес відтворення рибних ресурсів та прогнозовані обсяги вилову з гектару площі, а з іншого — зменшить фінансовий тиск на державу в плані контролю стану водойм та витрат на оновлення рибних ресурсів.

Для зовнішніх водойм необхідне поступове оновлення риболовецького флоту та формування прозорих схем отримання дозволів на вилов риби в Чорному та Азовському морях. Нагальними постають питання перерозподілу навантаження на порти та наявний риболовецький флот, а також проблема збуту продукції. Малі та середні господарства не мають фінансових можливостей для експлуатації сучасних та ефективних виробничих ліній готової продукції, тому здебільшого функціонують на стихійних ринках iз необробленою продукцією (сировиною). У великих рибозаготівельних підприємств, що не мають своїх виробничих баз, iз реалізацією готової продукції також виникають певні труднощі. Рішення цьому є. Галузі необхідно для початку реалізувати хоча б кілька завдань. По-перше, це створення сировинної біржі для реалізації значних об’ємів як готової продукції, так і сировини для подальшого виробництва. По-друге — об’єднання малих і середніх господарств у кооперативи (для спільної оренди, виробництва, реалізації, тощо) та співпраця з УКРКООП як для реалізації продукції в Україні, так і для експорту. І безумовно — створення інфраструктури для доставки і реалізації готової продукції споживачу.

Загальними викликами галузі залишаються:

• Формування законодавчої бази для функціонування як малих і середніх господарств (внутрішні водойми), так і великих (зовнішні водойми).

• Перекваліфікації на внутрішнє виробництво (вилов) замість імпортної продукції.

• Формування ефективних методів боротьби з браконьєрством та незаконним виловом риби в територіальних водах України.

• Створення конкурентних умов для зовнішніх інвестицій в галузі.