«Розробку високоточної зброї на «Південмаші» згорнули за декілька місяців до російської агресії»

Працівники легендарного дніпропетровського виробничого об’єднання «Південний машинобудівний завод» б’ють на сполох. У листі на адресу керівництва України вони заявляють про кризову ситуацію, що склалася на підприємстві. Чи не найголовнішою причиною цього вони називають різке погіршення взаємин iз Росією, замовлення з теренів якої часом доходили до 80 відсотків від загального обсягу виробництва.

Заробітну плату на «Південмаші» нині видають більш ніж скромними частинами — по 7%. Попри те, що вона часто-густо майже символічна, то ще й борг по ній складає кілька місяців. Від такої ситуації потерпають десятки тисяч працівників і на численних інших українських підприємствах, що є партнерами «Південмашу». Навіть екс-Президент України Леонід Кучма сьогоднішню ситуацію на своєму рідному заводі порівняв iз XIX століттям.

При цьому у підприємства, здавалося б, на світових ринках є незаперечний карт-бланш — продукція, яку тут виробляють, помітно дешевша за зарубіжні аналоги. При цьому жодна з багатообіцяючих програм iз 2009 року, коли ситуацію на «Південмаші» визнали кризовою, так і не запрацювала. Навіть розробку високоточної зброї, у якій було задіяне і дніпропетровське підприємство, за дивним збігом обставин, згорнули за декілька місяців до початку російської агресії.

«Ми не розуміємо, чому зараз, коли Україна воює, не відновлено розробку і не розпочато підготовку до виробництва у рамках старих оборонних проектів? Чому в нас немає ніякої роботи у рамках державного замовлення?» — запитують працівники заводу у вищезгаданому листі.

Водночас вихід із ситуації, вважають на підприємстві, є. Це і переорієнтація заводу на нові ринки збуту, і зміна асортименту продукції, в тому числі й за рахунок державного оборонного замовлення. «Нам не потрібна милостиня і ми не жебраки, — наголошують у листі «південмашівці». — Багато років ми сплачували сотні мільйонів податків у бюджети всіх рівнів, були надійним і стабільним постачальником валюти. І тепер, коли у підприємства виникли проблеми, спричинені об’єктивними чинниками, ми потребуємо не незворотної допомоги, а інвестицій, що повернуться сторицею».

Тривожні перспективи вимальовуються і на ще одному великому підприємстві авіагалузі — дніпропетровському агрегатному заводі. Продукцію до Росії, що складає до 60 відсотків загальних обсягів виробництва, вже місяць не відвантажують. А на українські замовлення у необхідних для нормального функціонування підприємства обсягах сподіватися не доводиться, бо наша держава випускає один-два літаки на рік. І хоч на сьогодні агрегатники забезпечені роботою на 100 відсотків завдяки отриманій попередній оплаті і закупленому матеріалу, вони усвідомлюють, що від такого вдаваного благополуччя завтра і сліду може не залишитися.