Акула пера у президентських сітях

Слово «оборонців» проти слова волонтерів

Йдеться про статтю у «Дзеркалі тижня», назва якої — «Тінь» війни». Її автор — Дмитро Менделєєв — стверджує, що концерн «Укроборонпром» через власні підприємства та посередницькі фірми реалізовував зброю українським бійцям. Продавав те, що мав би надавати безплатно. У відповідь на публікацію «Укроборонпром» подав до суду на тижневик, автора статті, а також на волонтера батальйону «Азов» Світлану Зварич, котра долучилася до розслідування.

Утiм видання має, як стверджує його головний редактор Юлія Мостова, неспростовні докази своєї правоти. «Документи, які ми наводимо на сайті, свідчать, що продажі відбувалися протягом усіх місяців АТО (...) Якби ми не мали звіту директора департаменту фінансів Міністерства оборони про те, яка зброя, техніка та обладнання були передані за згодою Генерального штабу для реалізації уповноваженим Кабміном структурам, ми не писали б матеріалу», — говорить Мостова в інтерв’ю «Телекритиці».

«Укроборонпром», у свою чергу, підкреслює: військове приладдя реалізовувалось до, а не після початку АТО. Однак тут у розповідь вступає Світлана Зварич, яка свідчить про наступне. В липні, за дорученням командира батальйону «Азов» та Благодійного фонду, волонтер побувала на заводі «Маяк», що входить до складу «Укроборонпрому». 28 липня із заводом був укладений «Договір на постачання майна спеціального призначення», а відтак «Маяк» підготував першу партію зброї, МВС отримало її та передало добровольчому батальйону. 30 липня Благодійний фонд заплатив заводу «Маяк» 190 тисяч гривень, а 20 серпня — ще 250 тисяч.

«Договір був укладений 28 липня 2014-го. А тепер увага: «Укроборонпром» у позові стверджує, що зброя була закуплена до початку АТО! — обурюється Зварич. — Більше того, тепер завод «Маяк» стверджує, що мав справу тільки iз МВС. «Тоді на якій підставі він прийняв кошти від Благодійного фонду? Може, завод «Маяк» їх поверне?» — запитує вона.

Тим часом автор матеріалу в «ДТ» Дмитро Менделєєв зазначає також, що позовна заява «Укроборонпрому» вже сама по собі несе доказ незаконної діяльності концерну та його підприємств: завдяки тимчасово виконуючому обов’язки генерального директора концерну Сергію Пінькасу редакції вдалося отримати практично повні дані про згадані в «Тіні» війни» договори реалізації на внутрішньому ринку зброї та бойової техніки.

І крапки над «і», розставлені Президентом

Якби ж то справа обмежилась тільки позовною заявою «Укроборонпрому»!.. Це було б алогічно з боку «оборонців», але сюжет розвивався би принаймні за цивілізованими канонами. Але ж ні. У суперечку між концерном та журналістами втрутився Президент. Петро Порошенко доручив Генпрокуратурі притягнути до відповідальності за «підрив обороноздатності держави» автора статті «у випадку підтвердження наявності складу злочину». Схоже на те, що очільник України сприйняв викриття «Укроборонпрому» як якусь особисту образу.

«Публікуючи матеріал «Тінь» війни», ми сподівалися, що ми допоможемо Президенту, який зараз справді дуже зайнятий, звернути увагу на цю проблему, і вона буде вирішена, — говорить Юлія Мостова. — Але, на жаль, як нам стало відомо з протоколу засідання із силовиками, у 20-му пункті якого йдеться про доручення Генпрокурору Віталію Яремі (що теж дивно) притягти до відповідальності не тих людей, які чинять цей злочин, а того, хто підняв проблему, — автора статті, що нібито підриває обороноздатність країни».

Втручання Президента у діяльність прокуратури виглядає не вельми комільфо. Якщо тільки не сказати більше. Неприємний присмак мають і якісь ігрища у суді, що розглядає позов «Укроборонпрому». «Перше засідання Печерського суду мало відбутися в п’ятницю, 10 жовтня, о 8-й ранку. Ми отримали повістку в суд 10 жовтня близько 11-ї години дня, а Світлана Зварич — у суботу, 11 жовтня. Тобто все робиться так, щоб повістка прийшла вже після того, як відбулося засідання», — каже Мостова. На останок редакторка «ДТ» додає: «Я сподіваюся, що Петро Олексійович розбереться в тому, що відбувається насправді. Я ще маю крихту надії на це». Крихта надії, це, звісно, краще, аніж повна безнадія, але й дуже мало водночас...