Господньої ласки — на довгії літа, дай Боже. Різдвяно-новорічні традиції у третій рік великої війни
Знову Різдво у ХХІ столітті у війні. >>
Ми те, що ми дивимося. На жаль, депутати хочуть з українців зробити, м’яко кажучи, проросійських зомбі завдяки пропагандистським телесеріалам із Росії. У понеділок у них був шанс на прощання зробити хоч одну добру справу, але більшість «представників народу» показали, що горбатого й могила не виправить. Справа в тому, що на позачерговому засіданні Ради у парламенті не вистачило голосів для включення до порядку денного законопроекту про заборону російської пропаганди через серіали. Це питання б і не порушувала, якби на вихідні до Порошенка з проханням заборонити на Українському телебаченні трансляцію російських серіалів не звернулися комбати добровольчих батальйонів.
«Пане Президенте, чому, якщо ввечері ввімкнути телевізор, складається враження, що у нашій країні немає війни? Чому на українських каналах показують російські серіали, де героями роблять наших ворогів? Чому наші матері, діти, кохані змушені дивитися серіали про героїв, які є російськими військовими? Люди з шевронами РФ та її військових структур вбивають нас!» — написали у листі командир полку «Дніпро-1» Юрій Береза, командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко та командир батальйону «Миротворець» Андрій Тетерук.
Під кінець останнього пленарного засідання 20 жовтня у Раді розглядалися три законопроекти від В’ячеслава Кириленка і Миколи Томенка, а також Миколи Княжицького, Ігоря Мірошниченка та Олександра Мирного. Всі вони так чи інакше стосувалися заборони популяризації російських військових на телебаченні.
Томенко пояснив, що його «законопроект передбачає тимчасово (до 31 березня 2015 року) заборонити мовникам розповсюджувати аудіовізуальні твори, серед головних героїв яких є працівник правоохоронних органів, збройних сил, спеціальних служб Російської Федерації та/або СРСР та/або Російської імперії (окрім аудіовізуальних творів радянського виробництва, що були вироблені до серпня 1991 року)». Тобто заборона не стосувалася серіалів про кохання та сімейне життя-буття.
Та доки спікер ставив на голосування питання про включення законопроектів до порядку денного, більшість депутатів залишили сесійну залу, чим унеможливили подальше проведення засідання. «Ті, хто не хоче захистити наш інформаційний простір від загарбників з Російської Федерації, вже покинули зал, — резюмував голова Верховної Ради Олександр Турчинов. — Я сподіваюся, що наступний парламент прийме ці закони».
Не Росія, але й не Україна
Слід відмітити, що українські канали в середньому транслюють російські фільми та серіали близько 7,5 години на добу. Генеральний продюсер Film.ua Group Віктор Мирський відмітив, що «коли в твоїй країні збройний конфлікт, це не сприяє ні бізнесу, ні, природно, творчості. Тому відповім на ваше запитання просто: війна вплинула, при цьому не стільки на гроші (це можна виправити), скільки на мізки (я хочу вірити, що і це можна виправити). Ми намагаємося з цим жити». Сьогодні Film.ua Group знімає кілька серіалів у співробітництві з російськими партнерами як для українських, так і для російських телеканалів. Про спецназ і російську армію там ні слова. Слід відмітити, що є велика різниця — знімати спільно з Росією і купувати в неї готові серіали. Держава зі свого боку в змозі вплинути на цю ситуацію двома чинниками: відрегулювати мовлення, щоб не популяризувати Путіна та його спецслужби, а також, щоб Нацрада видавала прокатні посвідчення для серіалів, як вона це робить для кіно. І звичайно ж, щоб у телеканалів замовляли українські фільми, аби було що показувати. Лише тоді ми змінимо телебачення демократично і покажемо, що Україна — не Радянський Союз і не Росія.
Знову Різдво у ХХІ столітті у війні. >>
Олександр Лідаговський, відомий киянам своїми скульптурами в парку Шевченка, на Пейзажній алеї, а також у Печерському районі, продовжує творити й під час війни. >>
Підтримати талантами воїнів, які нині потребують невідкладної медичної допомоги, — таку мету поставили собі учасники мультикультурного фестивалю «Етнічний віночок», який відбувся нещодавно на сцені головного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка. >>
Літературну премію імені полеглого на війні сина Ярослава Строя заснувала вінницька письменниця Валентина Павленко. >>
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>