Ставка на атом

Мінус сто мільйонів для Росії

Важливий крок у цьому напрямi — позавчорашня подія. Як стало відомо, американська компанія «Холтек iнтернейшнл» розпочала спорудження сховища сухого ядерного відпрацьованого палива на майданчику Чорнобильської атомної станції. «Роботи виконуватимуть українські будівельні компанії та корпорація «Укртрансбуд», — повідомила прес-служба ЧАЕС. — Відтепер усі процеси — прийом, відвантаження, різання, сушіння, упаковка, герметизація і переміщення на тривале зберігання — будуть повністю автоматизовані».

Як відомо, будівництво нового сховища є неодмінною умовою виведення з експлуатації блоків Чорнобильської станції. Нині паливо зi станції досі перебуває у басейнах зберігання. Окрім цього, проект уже назвали важливим фактором забезпечення безперебійної роботи українських АЕС упродовж наступних п’ятдесяти років. «Дев’ять енергоблоків на трьох атомних станціях України щорічно відправляють відпрацьоване паливо до Росії, — пояснив генеральний директор «Атомпроектінжиніринг» Олександр Рибчук, який саме і займається спорудженням сховища. — За це Україна сплачує 100 млн. доларів».

Після спорудження сховища, а це відбудеться у 2016 році, Україна зможе повністю відмовитися від вивезення відпрацьованого ядерного палива. Олександр Рибчук вбачає тут стратегічний позитив. «З’явиться можливість реалізувати проміжне рішення, коли це паливо зберігають у недорогих і безпечних умовах. А вже наступні покоління зможуть розвинути технології і використати це паливо як енергетичний ресурс. У даному випадку це буде ресурс України», — сказав він.

Сховище буде недешевим: повна його вартість становить понад мільярд доларів. Але виготовлятимуть його переважно в Україні, що, на думку експертів, даватиме певний економічний ефект. Зрештою, наша держава переходить на стандарти МАГАТЕ, які забороняють безконтрольне перевезення «ядерних залишків» по всьому світу. Нині його відвозять до Росії тільки Україна та Болгарія. Чехія, Словаччина, Угорщина, Фінляндія від цієї практики відмовилися.

Купувати на Заході й виготовляти самим

Реалізація недешевих ядерних проектів в Україні відбувається переважно завдяки західним інвесторам. Днями Євросоюз підтвердив надання нового пакета фінансової допомоги для реалізації проектів з ядерної безпеки. Точна сума для України не визначається, але відомо, що загальний бюджет організації на період 2014—2020 років становитиме 225 млн. євро. Причому, за словами директора Загального офісу підтримки Інструмента співпраці Єврокомісії з ядерної безпеки Девіда Корбета, левова частка із цієї суми надійде саме Україні. Раніше, коли загальний бюджет організації у 2007—2013 роках становив 524 мільйони євро, Україна отримала 275 мільйонів.

Кошти, які у нашу ядерну енергетику готова вкладати Європа, нині як ніколи потрібні Україні. «Я вважаю, що необхідно переглянути стратегію енергозабезпечення, — каже директор Бюро комплексного аналізу і прогнозів Сергій Дяченко. — Робити голову ставку на вугілля, як це було раніше, ми не можемо. Тому нині — час активного розвитку ядерної енергетики». Йти у цьому напрямi, на думку експерта, не так уже й важко. «Україна в принципі забезпечена ураном, — каже він. — Нам треба подумати, як розвивати атомну генерацію, можливо, збільшивши її частку в енергетичному балансі, вирішивши при цьому питання диверсифікації ядерних технологій».

Свого часу, до 2009 року, наша держава йшла цим, на думку експертів, єдино правильним шляхом: працювала з російською компанією «ТВЕЛ» та американською «Вестiнгауз». Проте уряд Януковича—Азарова рішуче поламав конкурентну модель, надавши беззастережну перевагу росіянам. Які нині не приховують власного бажання розвивати свої ядерні проекти — як один із кроків впливу на Європу. Паралельно з газовою голкою. Великою заслугою нинішньої влади стало березневе рішення Міненерго про необхідність диверсифікувати постачання палива на українські АЕС.

Відтак «Енергоатом» і компанія «Вестiнгауз» домовилися продовжити до 2020 року контракт на постачання американського ядерного палива. Перше паливо із цієї серії потрапить у вітчизняні енергоблоки вже у січні наступного року.

Але, як відомо, Україна і сама володіє потужними запасами уранової руди. За даними дослідників, за цим показником ми займаємо 11-те місце у світі. Ці поклади могли би забезпечити безперебійну роботу наших АЕС упродовж наступних сто років. Уранові копальні могли би повністю замінити вугільні. Але з 2010 року галузь не отримує жодної копійки із державного бюджету. Всі гроші, які мали залишатися в Україні, натомість надходили до Москви. Нині, коли політична ситуація у державі змінилася, а воєнна інтервенція загострила проблему, є сподівання, що і ставлення до наших перспектив у влади буде іншим.