Домовилися чи поговорили?

Минулими вихідними українцям, які бояться холодів і «Газпрому», знову замиготів промінчик надії. У столиці моди Мілані у ці дні говорили про таку ефемерну річ, як природний газ. Причому російський — що автоматично додає йому ще більшої ефемерності. Як заявив Президент Петро Порошенко, українська делегація зуміла «дотиснути» суперника, тобто росіян, і змусила їх де-факто пристати на наші умови. Але недоговореного у цій справі є ніяк не менше.

Усе вирішують президенти?

Головна новина — до 31 березня 2015 року вартість тисячі кубометрів російського газу для нашої країни становитиме 385 доларів. До речі, саме цю цифру свого часу називав «справедливою» профільний єврокомісар Гюнтер Еттінгер. За словами Порошенка, Україна запропонувала РФ дві ціни: «зимову» у 385 доларів, та «літню» — у 325. «Повинні бути дві ціни — взимку, коли попит збільшується, і влітку, коли попит падає», — пояснив свою позицію глава держави.

Росіяни категорично відмовилися визнавати «сезонність» в оплаті свого стратегічного товару — і це українське ноу-хау залишили без розгляду. Проте на 385 доларів пристали. Сторони дійшли згоди, «де-факто прийнявши українську позицію», — прокоментував результати своєї праці Петро Порошенко. І підсумував: «За підсумками консультацій можу сказати — Україна буде з газом, Україна буде з теплом. Це підсумок вчорашніх домовленостей. Але за умови захисту українських національних інтересів».

Із мажорним настроєм очільника держави дивним чином дисонувала точка зору нашого міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Продана. По-перше, цифра 385 доларів — це, на разі, лише усна домовленість. «Російська сторона відмовилася зафіксувати ціну 385 доларів за тисячу кубометрів як комерційну ціну, яку має бути внесено в додаткову угоду між «Газпромом» і «Нафтогазом». Також відмовилася від положення, що ця ціна не може змінюватись до березня 2015 року, і практично наполягала на тому, щоб залишився вплив на рівень ціни, залежно від рішення російського уряду», — наголосив Продан.

По-друге, не з’ясовано другий, напрочуд важливий фактор — обсяги поставок. За словами Продана, російська сторона відмовилася зафіксувати у протоколі обсяг газу, який вона зобов’язується поставити українській стороні. Й зрештою, після перемовин із російськими колегами у профільного міністра, судячи з його слів, залишилося гнітюче враження. Яким він і поділився з пресою. «Коли ми зустрілися, на словах відчувалося, що є певна налаштованість на конструктивні переговори з російської сторони. Ми думали, що, керуючись запропонованим Єврокомісією базовим протоколом, зможемо досягти домовленостей. Однак коли російська сторона запропонувала свій варіант протоколу — ми побачили, що вона практично повністю відмовилася від основних положень протоколу, розробленого Єврокомісією», — заявив міністр.

Такої ж думки і Прем’єр. «Домовленості — це коли стоять підписи «Газпрому» і «Нафтогазу», і газ пішов, — сказав Арсеній Яценюк. — А поки що це тільки розмови. У мене немає жодних підстав вірити Путіну».

Політика — зайвий компонент

Аналітики пояснюють таку ситацію просто: у переговорний процес між суб’єктами господарювання, українським «Нафтогазом» та російським «Газпромом», вирішив втрутитися Президент. Як це бувало вже упродовж останніх років: газові крапки над «і» розставляли свого часу Кучма, Ющенко, Янукович. Тобто до автоматичного рішення технічного питання, яке мало б розв’язатися за підписами відповідно Андрія Коболєва та Олексія Міллера, тепер додасться постать Петра Порошенка.

Найбільший мінус такої ситуації — проблема газопостачання до України залишатиметься у політичній площині. «І Петро Порошенко таким чином відновлює негативну «традицію», — вважає член спостережної ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук. — Утiм у сучасній політико-економічній і воєнній ситуації у Порошенка не було альтернативи, окрім того, як вникати у суть газових перемовин».

Утiм пропозиції української делегації аналітики вважають небездоганними. «Йдеться про переконання, що «Газпром» має погодитися на «літню» ціну у 325 доларів, — каже Корольчук. — Європейські компанії також не мають літніх і зимових цін. Вони домовляються лише про знижки на газ». З iншого боку, про ціну у 385 доларів між Порошенком і Путіним було домовлено ще 26 вересня: угода на шість місяців до квітня 2015 року. Іншими словами, чогось екстранового у Мілані не трапилося: на разі триває затяжна позиційна «війна» на газовому фронті і до встановлення дійсно справедливої ціни ще досить далеко.

Непораховані борги наші...

Ще одна неврегульована проблема між Україною та Росією у паливній сфері — сума нашого боргу за спожитий газ. Обидві країни, як відомо, визнають: Київ має заплатити Москві певну суму. Але щодо величини цього боргу, то тут існують величезні розбіжності. Міланський консенсус: Україна зобов’язується оплатити 1,45 мільярда доларів у рахунок погашення наявної заборгованості до кінця жовтня і ще 1,65 мільярда — до кінця 2014 року. Всього до кінця 2014 року Київ повинен перевести РФ 3,1 мільярда доларів із загальної суми газового боргу в 5,3 млрд.

За словами Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, знайти потрібну суму для влади — не проблема. «На рахунках є 3,1 млрд. доларів, які можна використати для платежів за газ, — сказав Яценюк. — Ці кошти можна використати як для оплати отриманого газу, так і за майбутні поставки, — у залежності від домовленостей». Цікаво, що очільник «Газпрому» Олексій Міллер прокоментував міланський діалог щодо боргів як свою беззаперечну перемогу. «Україна погодилася виконати всі умови погашення боргу, які запропонувала Росія», — сказав він. Мовляв, раніше Київ наполягав на оплаті 3,1 млрд. доларів до кінця першого кварталу 2015 року, а тепер погодився закрити це питання до нового року.

Водночас російська сторона, попри всі войовничі заяви, також активно йде на компроміс. Що вельми красномовно свідчить: Кремль уже не так упевнений у своїй перемозі у «газовій війні», а втрачений прибуток «Газпрому», особливо нині, у розпал санкцій, змушує його робити кроки назад. Втіленням поступок з боку Володимира Путіна експерти вважають не лише його миролюбиву риторику. Замість фраз на кшталт «не дозволимо «тирити» наш газ» ВВП почав миролюбиво пропонувати «підставити плече Україні». І, підставляючи плече, він запропонував перерахувати заднім числом нову ціну — 385 доларів за тисячу кубометрів. Відтак узята зi стелі заборгованість у 5,3 млрд. доларів, з якою категорично не погоджувалася Україна, перетворилася на «скромних» 4,5 млрд. доларів.

При цьому Путін «доброзичливо» повідомляє: Київ у будь-якому випадку не має достатніх грошей, аби заплатити Росії. А тому запропонував кілька варіантів вирішення проблеми: брідж-кредит, перенесення чергового траншу МВФ, гарантії першокласного європейського банку. Але сподівання очільника Росії, судячи з усього, залишаться лише у його уяві. Україна устами Президента Петра Порошенка вже заявила: ми визнаємо борг тільки за «блакитне паливо», спожите у 2013 році. «Питання боргу, який вимагає дискусії, може бути вирішено у комплексному питанні протоколу», — сказав Порошенко.

Обігріємо всіх. Крім Донецька і Луганська...

Реверсний газ, який із липня 2014 року є основним нашим енергоносієм, не може закрити усіх потреб України. Станом на нинішній день. «Аби нормально «пройти» зимовий період, нашій країні треба ще 5 млрд. кубометрів газу», — сказав Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. При цьому за півроку ми накопичили майже 12 мільярдів кубів.

Але такий дефіцит, на думку Прем’єра, не завадить вчасно включити опалення. «У нас є достатньо ресурсів, аби ввімкнути батареї», — сказав Яценюк. За його словами, уряд дасть команду ввімкнути обігрів квартир, як тільки середньодобова температура упродовж трьох діб опуститься нижче +8 градусів за Цельсієм.

При цьому, як сказав Яценюк, якщо Україна не матиме змоги отримувати газ із Росії, вона не зможе обігріти окуповані Донецьк і Луганськ. «Путін це знає. Він хоче заморозити нас, Донецьк і Луганськ. І через свій газовий шантаж і бажання повернути Україну у свою сферу впливу він намагається відірвати нас від Європи. Не вийде», — констатував керівник уряду.