Скромні уродини

Слід визнати, що останнє скликання української «молодіжки», яке нещодавно завершило свій відбір на ЧЄ-2015 розгромною поразкою німцям у «плей-оф» — 0:5, за іменами звучало значно скромніше, ніж одна з попередніх генерацій, яка під орудою Павла Яковенка в 2011 році грала в фінальній частині континентальної першості.

Збірна Сергія Ковальця не відкрила футбольному світові нового Каніболоцького, Ракицького, Коноплянку чи Ярмоленка. Проте, як відзначив наставник, його підопічні кожен матч відбору грали «серцем», цілком і повністю віддаючись грі. А те, що їхній європохід завершився болючим фіаско, не вина футболістів i тренерів. Нинішня система підготовки німецьких футболістів служить еталоном для інших національних федерацій. Відтак непотрапляння «синьо-жовтих» на фінал молодіжного ЧЄ до Чехії можна списати на поганий настрій Фортуни, що послала в суперники колективу Ковальця «бундестім», старші колеги яких улітку виграли титул чемпіонів світу. Зауважимо, що двоє з футболістів нинішньої німецької «молодіжки» — Гьотце й Дрекслер — допомагали команді Йоахіма Льова «кувати» планетарне «золото».

Водночас із табору Ковальця до нашої національної збірної викликалися Іван Ордець, Сергій Болбат та Пилип Бутківський, котрі, щоправда, наразі не грають основні ролі в «оркестрі» Михайла Фоменка. Вочевидь такий стан речей — не найкращий індикатор роботи вітчизняних футбольних шкіл. Хоча, можливо, відсутність нових імен у першій збірній є наслідком затятого консерватизму її очільника, котрий із великим небажанням підпускає до національної команди нових виконавців.