Страшні зовні, добрі всередині.
Анімаційна стрічка «Сімейка монстрів», яка вийшла з цехів американської студії Laika, типове кіно для її творців. До цього в їхній фільмографії було лише два фільми — анімаційна пригода «Кораліна у світі кошмарів» і «Паранорман, або Як приручити зомбі», які були номіновані на премію «Оскар». У «Сімейці монстрів» герої як дві краплі води схожі на дівчаток і хлопчиків із попередніх картин. Хоча ні. Там вони були настільки страшними, що маленьким дітям дивитися було складно. Цього разу головні герої в міру потворні. І малювали їх, очевидно, за принципом — страшні зовні, добрі всередині.
Як і попередні стрічки студії Laika, «Сімейка монстрів» ґрунтується на літературному творі (мультфільм знятий за мотивами книги Алана Сноу «Тут живуть монстри»), їй властива фірмова готична атмосфера. Загалом, це звичайний, проте якісно зроблений мультик про монстрів, війну білих і червоних циліндрів.
Сюжет динамічний і містичний. У туманному Сирбурзі панують манірна вікторіанська атмосфера та дух епохи Діккенса: суспільство розділене на класи, а править усім закритий «клуб» білих циліндрів (вишуканий головний убір — своєрідний символ влади) на чолі з Рокфором Де-Брі. Не те щоб ці «державні» мужі були сильно стурбовані суспільним благом, швидше, джентльменам більше подобається замикатися ночами в дегустаційній і пробувати вишукані сири. Так веселіше проводити час після комендантської години. Так-так, у містечку вже багато років «надзвичайний стан», — у темних катакомбах під вулицями живуть страхітливі монстри — коробкарі (дослівно — «коробкові тролі»), які нібито не гидують людятиною.
Насправді страшненькі тролі приховують свою наготу під коробками, які служать ще й для перенесення найрізноманітніших механізмів. Тролі підбирають на вулицях усе, що марно викидається людською частиною населення міста. І серед непотребу знаходять дивовижні речі. На них полює представник команди червоного циліндра, втілення абсолютного зла, який намагається показати себе всім жителям єдиним і вірним захисником їхнього спокою. Він хоче винищити всіх тролів, аби отримати замість червоного циліндра білий — ознака приналежності до вищого світу. Але на шляху злої людини з мрією стає наймолодший і найдивніший член дружного співтовариства тролів. Ненаситний «захисник» порядку так і не досягає свої мрії. Із ним стається щось таке гидотне і страшне, що врешті буває з усіма, хто прагне абсолютної влади, вбиває невинних і тримає місто в страху. Володар червоного циліндра — гарний приклад, щоб пояснити наймолодшому глядачу модель поведінки загарбника, розповісти про злу мрію, яка вбиває, як починається війна і чим вона закінчується. Головне — не забути про сир.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
