Довга дорога до «золота»

Потенційні спокуси

Відзначимо, що до успішного виступу в КНР упродовж п’яти років вітчизняні гімнасти взагалі залишалися без планетарних нагород. Водночас «золото», здобуте Верняєвим на брусах у Наньніні, стало першим подібним успіхом представника «синьо-жовтої» чоловічої команди з 1996 року, коли на найвищу сходинку світового подіуму в аналогічній дисципліні піднявся Рустам Шаріпов.

«Чемпіонський титул — це шлях не одного дня. До світового «золота» ми йшли давно. Олег уже був неодноразовим призером міжнародних турнірів, чемпіоном Європи-2013. Тож ми знали, що можемо боротися за найвищі місця на брусах, до чого й готувалися», — у коментарі «УМ» розповів особистий наставник Верняєва Геннадій Сартинський.

Відзначимо, що за свій чемпіонський виступ на ЧС Олег отримав від суддів практично найвищу оцінку (16,125 бала). Більше за нашого гімнаста на «мундіалі» за окремо взятий персональний «перформанс» отримав лише голландець Зюндерланд — за вправу на поперечині він здобув 16,225. Чому саме на цьому снаряді Олег демонструє найвищу продуктивність? За словами Ганнадія Людвіговича, бруси — найулюбленіший снаряд його підопічного, так би мовити, стовідсотковий проект, реалізуючи який, «усе вибудувалося в єдину чемпіонську лінію».

Як відзначає наставник Верняєва, у його вихованця — великий потенціал, повністю розкрити який у Китаї не вдалося через проблеми з підготовкою, важким перельотом, що складався з п’яти пересадок, та складністю акліматизації. «Через усі ці перепони нам довелося зменшити базову складність нашої програми. Але й за цих умов Олег став четвертим у багатоборстві. З урахуванням падіння, він програв лише 0,1-0,2 бала призерам, які пройшли турнірну дистанцію без зривів. Загалом, як відзначили іноземні тренери, Олег — чи не єдиний гімнаст, який у майбутньому може скласти конкуренцію п’ятиразовому чемпіонові світу, японцеві Учімурі», — відзначив Сартинський.

Що ж, тепер, коли висококласний українець на повний голос заявив про себе світові, бажаючих переманити спортсмена на свій бік стане ще більше. «Розвідники» працюють постійно. І в Китаї також нам пропонували змінити збірну, — зазначає Геннадій Людвігович — На жаль, зараз усе продається й купується. Тож спортсмена дуже просто спокусити. Приміром, Степко, попри свої вельми скромні виступи, зараз отримує 3,5 тисячі євро в місяць. Мій підопічний має близько 4 тисяч гривень. Хоча моя позиція така: Київ — моє рідне місто. Я тут виріс і тут буду жити». До слова, в інтерв’ю «УМ» Верняєв зауважував, що цілком і повністю довіряє своєму наставнику. Хоча, як каже Геннадій Сартинський, за останній час Олег став більш самостійним, утім усі проблемні питання вони зі своїм підопічним намагаються вирішувати консенсусом.

Союзи та коаліції

Водночас шукати шляхи порозуміння з українським чемпіоном довелося організаторам «мундіалю», які на церемонії нагородження підклали величезну свиню Верняєву. Точніше, як вважає пан Сартинський, китайці, включивши на честь переможця не український, а узбецький гімн, більше образили вітчизняних уболівальників, які слідкували за урочистостями по ТВ. «Одразу після інциденту вони довго вибачалися, у готель навіть привезли сувеніри… Усе сталося так несподівано. Я знімав процес нагородження на відео, коли оголосили про виконання гімну, на трибунах було дуже шумно, тож я лише секунд через 15 зрозумів, що звучить не наш Гімн. Відчуття — огидні», — розповів про деталі надзвичайної події український тренер.

Дехто з уболівальників побачив у цій «НП» руку Росії, ЗМІ якої досить радо обсмоктували приниження Верняєва в Китаї. Нагадаємо, що подібний прокол стався на Чемпіонаті світу-2013 з художньої гімнастики в Києві, який також проходив під егідою Міжнародної федерації гімнастики. Тоді замість українського Гімну, який мав звучати на честь перемоги нашої Ганни Різатдінової, увімкнули російський.

Щоправда, на думку Геннадія Сартинського, в історії з узбецьким гімном провина повністю лежить на приймаючій стороні. Натомість, як розповів Геннадій Людвігович, з російськими колегами у вітчизняної збірної нормальні стосунки. «Що цікаво, їхні (російські) судді дещо сприяли нам з оцінками. А їхня команда, знаючи наші матеріальні проблеми, допомагала нам у медичних питаннях — «тейпи», пластирі тощо. Вони нам допомагають, ми в чомусь їх підтримуємо. Розумієте, зараз, на великих змаганнях, формуються суддівські «коаліції», які підтримують «своїх». Приміром, є скандинавське, азійське, іспано-, англомовне лобі. А коли ти виходиш один проти всіх… Отримуєш оцінку — й на «вихід», — про підводні течії в гімнастиці повідав наставник Верняєва.

Леонід Сартинський каже, що через упереджене суддівство наша збірна залишилася поза вісімкою фіналістів у командних змаганнях, а Ігор Радівілов не потрапив до фіналу на кільцях. «Тож доводиться знаходити спільні інтереси. Хочемо — не хочемо, потрібно шукати точки дотику і вирішувати спільні справи. Адже спорт — це теж політика. Якщо всім стати в позу — нічого не досягнеш», — каже український фахівець. Водночас у середовищі спортсменів ніяких «угруповань» не існує — стосунки між ними дружні. «Загалом, Олега його суперники поважають і високо цінують. А американець Лейва (віце-чемпіон світу-2014 на брусах) запросив нас до Маямі. Сказав, що за нами лише переліт», — додає Сартинський.