Рік Трампа, рік Зеленського. Не просто черговий рік війни
Це був рік двох уявлень, які зіткнулися лобами. Рік, коли Трамп дивився на Зеленського як на змінну в угоді, а Зеленський дивився на Трампа як на арбітра історії. >>
Боровся з Майданом — поборе москалiв?
14.10.2014
Оборонна «рокіровка». (УНІАН і Укрінформ.)
Такої калейдоскопічної зміни керівників, як на посаді міністра оборони, не знає жодне інше відомство. Ставленика Януковича Павла Лебедєва рахувати не будемо. Революція гідності змела Лебедєва разом з іншими представниками Кабміну Азарова. Відтак першим постмайданним в.о. міністра оборони став Ігор Тенюх. На своїй посаді він пробув місяць — iз 27 лютого до 25 березня. «Здав» Крим і забрався геть.
Йому на зміну прийшов інший в.о. — Михайло Коваль, котрий до того служив заступником голови Прикордонної служби. Коваль протримався три місяці — до 3 липня 2014-го. При ньому було окуповано значну частину Донбасу, а сам «тимчасовий» міністр був помічений в корупційному скандалі з тендерами на закупівлю амуніції для українських бійців.
З липня оборонним відомством «рулив» уже Валерій Гелетей, котрий не є кадровим військовим, але натомість є приятелем сімейства Балог. На своїй посаді Гелетей протримався майже стільки, скільки й Коваль, при цьому досвід керівника Управління держохорони не став йому у нагоді: «за Гелетея» українське військо не змогло звільнити захоплені території, до яких додався ще й Новоазовськ.
Тепер і Гелетей лишається у минулому. Президент Петро Порошенко задовольнив його рапорт про відставку. Настав час змінити керівництво оборонного відомства — цитує Порошенко його прес-служба. «Впевнений, що з голосуванням за кандидатуру нового міністра ми не зволікатимемо. Розраховую, що саме у вівторок воно відбудеться», — додає вже сам Президент.
За його словами, рішення щодо зміни очільника Міноборони та низка інших кадрових рішень, зокрема, звільнення керівництва Держприкордонслужби та утворення Комітету з питань розвідки «серйозно посилять силові структури і зміцнять обороноздатність України».
Згодом стало вiдомо про те, що Порошенко пропонуватиме на посаду мiнiстра оборони Степана Полторака — командувача Нацiональної гвардiї. Президент уже провiв особисту зустрiч iз Полтораком, на якiй подякував йому за «професiйну та патрiотичну позицiю».
На репутації 49-річного Полторака є серйозна пляма: йому пригадують, як iще за часів Януковича Полторак керував у Харкові академією МВС, у повній злагоді з Михайлом Добкіним чинив перешкоди революційному руху, що почався рік тому, і навіть привіз до Києва тисячу курсантів свого вишу — аби ті протистояли Євромайдану. При новій владі «заслуги» Полторака були чомусь забуті, а сам він зробив стрімку кар’єру, залишаючись доволі неоднозначною фігурою. В чому саме полягає мотивація призначення саме його міністром оборони — дізнаємося вже незабаром.
А ТИМ ЧАСОМ...
У своєму недільному зверненні до українців Президент Петро Порошенко, не даючи оцінок роботі Міністерства оборони, зупинився на досягненнях останнього часу. «Ми змогли зупинити по всьому фронту наступ ворога», — сказав Порошенко, додавши, що це — «перший результат». «Зусиллями наших воїнів були зупинені сотні інтервентів, яким уже ніколи не повернутися додому», і це — по-друге, перераховував глава держави. Третє досягнення — звільнено півтори тисячі полонених, які перебували у заручниках. Четвертий момент: «Ми отримали можливість частково здійснити ротацію військових, загоїти рани, відремонтувати пошкоджену та доставити нову техніку в зону АТО. А по-п’яте, вів далі Порошенко, у відвойованих у бойовиків містах та селах уже помалу налагоджується життя та відновлюється інфраструктура. Що ж до планів на найближче майбутнє, то «ми розраховуємо вже найближчими днями добитися повного припинення вогню», — підсумував Порошенко.
