І хліб, і до хліба
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
Продовольство: попит і пропозиція
09.10.2014
Кажуть, один iз попередніх урядових топ-менеджерів якось прорік: «Про сільське господарство я знаю три речі: перше — мені потрібно поснідати, друге — пообідати і третє — повечеряти». Якщо не враховувати 5 мільйонів наших співгромадян, які професійно чи напівпрофесійно займаються сільгоспвиробництвом, виходить, що інші 35 мільйонів знають ті самі три важливі речі. Народу потрібні хліб і видовища. Страхітливе видовище війни розгортається на наших очах, даючи виплеск емоціям. Чи буде хліб?
Динаміка аграрного виробництва
Економісти виділяють два основних компоненти продовольчої безпеки — фізичну доступність продуктів харчування та їх економічну доступність. Другий компонент більше залежить від макроекономічної політики: імпортні тарифи на ресурси та рівень оподаткування аграріїв впливають на ціну, а доходи середньостатистичного українця — на попит. З останнім у кризові часи проблемно. З досвіду 2008—2009 років, йдеться не про скорочення попиту (по низці продуктів харчування ми досі не дотягуємо до фізіологічних норм), а про його переорієнтування на дешевші види продукції. Як правило, під удар потрапляє імпортна продукція і преміальні види вітчизняної.
З фізичною доступністю все, в основному, нормально: переважною кількістю видів продуктів харчування Україна більш ніж на 90 відсотків забезпечує себе самостійно, а чимало товарних позицій (зерно, олійні та продукти переробки) експортує значними обсягами. Чи вплине на ці обставини криза? Безумовно! За прикладами далеко ходити не потрібно. Якщо в попередні роки, наприклад, поголів’я свиней росло на 2-4% щорічно, то вже станом на серпень 2014-го темпи «зростання» склали мінус 0,3%. Некритичний результат, але слід враховувати інерційність галузі.
Динаміка розвитку таких капіталомістких галузей, як тваринництво або ж садівництво, є прикладом реакції на перший очевидний прояв кризових часів: істотне подорожчання фінансово-кредитних ресурсів. Інвестувати в розвиток при ставках кредитування 25—27% річних, м’яко кажучи, ризиковано. Не кажучи вже про те, що обсяг вітчизняного фінансування обмежений, а зарубіжні ринки капіталу, як і раніше, малодоступні.
Балансуємо з податковою жердиною
Другий прояв кризи (значне урізання бюджетного фінансування) не став ні для кого сюрпризом. На пряму бюджетну підтримку розраховувати не дуже доводилося і в кращі часи. У комплексі з попереднім фактором пацієнту буде боляче, але це ще не реанімація.
Наступний можливий крок держави — ревізія податкових пільг для галузі. Тут потрібно зробити застереження, що навіть з урахуванням податкових преференцій обсяги підтримки аграріїв в Україні вп’ятеро менші, ніж у Росії і на порядок менші, ніж у ЄС, якщо порівнювати співвідношення до валової продукції. За оцінками УКАБ, поточні пропозиції Міністерства фінансів призведуть до скорочення обсягів капітальних інвестицій на 43%, що коштуватиме галузі десятків мільярдів гривень валової продукції в наступні роки.
І, нарешті, незмінним супутником кризи є зниження цін на товарних ринках. Ціни на зернові та олійні на світовому ринку б’ють багатомісячні антирекорди. Проблема в тому, що ця тенденція навряд чи торкнеться ресурсів аграрного виробництва. З базових ресурсів тільки нафтопродукти більш-менш безпосередньо прив’язані до світової кон’юнктури, але вони займають лише близько 15% у структурі виробничих витрат. Насіння, засоби захисту рослин та техніка або не дешевшають, або дешевшають непропорційно цінам на товарну продукцію АПК. Це додатковий стрес для аграріїв.
Чого чекати споживачам? Зростання цін на низку продуктів харчування вже сталося через девальвацію. У першу чергу йдеться про експортно- та імпортоорієнтовані товари, де збільшення цін дійшло до 50%. Хоча на продукцію, орієнтовану на внутрішній ринок (той самий борщовий набір), ціни знизилися порівняно з торішнім рівнем. Пристойний урожай зерна і олійних, непоганий урожай овочiв і картоплі і навіть стагнація у виробництві м’яса і молока в 2014 році дозволять забезпечити внутрішній ринок в умовах зниження попиту. Нинішня ситуація позначиться вже на виробництві 2015 року.
