«Золотий лев»

      Сьогодні стартує 61-й Венеціанський міжнародний кінофестиваль — найстаріший кінофорум світу та один із трьох головних світових щорічних переглядів кращих кінострічок з різних країн світу. Фестивальні перегляди триватимуть до 11 вересня, коли за урочистої обстановки фестивальне журі на чолі з британським кінорежисером Джоном Бурманом викличе на сцену легендарного театру «Ла Феніче» цьогорічного володаря головної фестивальної нагороди «Золотий лев» та лауреатів нагород в інших престижних категоріях. Фестиваль відкриється позаконкурсним показом нового фільму Стівена Спілберга «Термінал» з Томом Хенксом у головній ролі. У стрічці розповідається про трагікомічну історію групи чужинців, яка заблукала і впродовж дев'яти місяців мешкала в нью-йоркському аеропорту ім. Джона Ф. Кеннеді.

      Цьогорічний фестиваль уперше організовував новий директор Марко Мюллер. А нова мітла, як відомо, по-новому мете, тому кінематографісти та шанувальники кіно будуть особливо уважно стежити за тим, як Мюллеру вдалося зберегти традиції кінофестивальної Венеції та надати солідному за віком форуму нового дихання. Мюллер за місяць до початку переглядів, коли вже був відомий повний список конкурсних та позаконкурсних стрічок, пообіцяв: «Цьогорічний Венеціанський кінофестиваль буде тим, чим він завжди і був чи намагався бути: сумішшю авторського кіно, нових талантів та артистичним і комерційним дороговказом для загального світового кінопроцесу». 51-річний Мюллер перебрав у свої руки директорські віжки лише в березні цього року. Він має у кишені підписаний контракт на проведення фестивалів упродовж трьох наступних років. Він є відомим італійсько-швейцарським продюсером, кінокритиком, істориком кіно, вільно володіє 10 мовами, має великий досвід організації міжнародних кінофорумів, зокрема був директором престижних міжнародних кінофестивалів у Локарно, Роттердамі та Пізаро.

      Оргкомітет фестивалю на чолі з Мюллером оцінив цього року 1892 стрічки і відібрав із них 71 фільм на традиційних носіях і 19 цифрових картин, які змагатимуться за нагороди у п'яти головних фестивальних секціях: у головному конкурсі повнометражних художніх фільмів, конкурсі короткометражних фільмів, переглядах «Горизонти» (новаторські фільми), «Меццанотте» (жанрові фільми) та повнометражних фільмів на цифрових носіях (оцінка значення можливостей новітніх технологій для розвитку сучасного кіно). Сім художніх фільмів відібрано для переглядів на «Тижні кінокритики». У головному конкурсі мають право змагатися лише прем'єрні фільми, які ще не демонструвалися перед широкою публікою. З 21 стрічки головного конкурсу 13 репрезентують Європу, 5 — Азію та 3 — США. З європейської тринадцятки лише один конкурсант походить зі сходу континенту (стрічка росіянки Світлани Проскуріної «Віддалений доступ»), а решта репрезентує «стару» Європу. Честь кіно Азії захищають стрічки з Японії, Південної Кореї, Китаю та Ірану. Цікаво, що одну з головних ролей у стрічці «Бродячі собаки» іранського режисера Марзієха Мешкіні виконує суперпопулярна у 60-х роках британська модель Твіггі. Це, ймовірно, перший випадок появи західної зірки у герметично національному кіно цієї ісламської країни.

      Організатори також підготували кілька ретроспектив та програму з 16 позаконкурсних показів. Цікавою, принаймні для італійців, обіцяє бути ретроспектива «Таємна історія італійського кіно: королі фільмів класу «Б» (1960—1980)». У ній демонструватимуть від 30 до 35 низькобюджетних фільмів, які свого часу незаслужено пройшли повз публіку, хоча мали художні достоїнства чи просто випередили свій час.

      З нетерпінням очікують показу у Венеції годинного, знятого у цифровому форматі, фільму американця Гутема Гоуса «Непостійність», над якою режисер працював останні шість років. Це історія життя тібетського духовного лідера Далай Лами, спроба зрозуміти витоки тієї популярності та пошани, якою він користується не лише серед буддистів, а й інтелектуальної еліти нашої планети. Щоб зрозуміти все це і знайти вірні відповіді, режисер всі ці роки фактично був тінню Далай Лами, супроводжував його в більшості поїздок.

      Марко Мюллер напередодні фестивалю особисто звернув увагу журналістів на нову тенденцію останніх років: певна документалізація ігрового кіно. Він відразу ж застеріг, що це не є результатом впливу неореалістичної манери відомого американського документаліста Майкла Мура. Мюллер пояснив вторгнення реалій життя в художнє кіно наступним чином: «Це є наслідком спостереження за тим, як реальність продукує більше фікції, ніж люди в стані вигадати у своїх головах». Як приклад він навів конкурсну роботу відомого італійського режисера Джанні Амеліо «Ключі від будинку», в якій розповідається про батька, котрий сам виховує фізично упослідженого сина. Головну роль виконує саме той хлопчик, про життєву історію якого розповідається у фільмі. 50-річний класик німецького кіно Вім Вендерс у своїй конкурсній роботі «Земля достатку» з документальною прискіпливістю вивчає на екрані психічну хворобу ветерана В'єтнамської війни, який під враженням подій 11 вересня 2001 року переконаний, що Сполучені Штати надалі перебувають у стані війни і розшукує навколо себе замаскованих ворогів.

      До програми фестивалю не потрапила жодна українська стрічка. Одеситка Кіра Муратова покаже у Венеції нову роботу «Наладник» зі своєю постійною творчою партнеркою Ренатою Литвиновою у головній ролі. Але ця 2,5-годинна стрічка фігурує як російська, хоча є спільним українсько-російським проектом.

      Директор фестивалю має право пропонувати три кандидатури найвідоміших світових кіномитців, яких нагороджують на фестивалі почесним «Золотим левом» за життєвий внесок у розвиток мистецтва кіно. Марко Мюллер виявився «стриманим» і цього року з його подачі почесними нагородами фестивалю будуть нагороджені два кінорежисери, два заслужені ветерани світового кіно: 96-річний португалець Маноель де Олівейра та 80-річний американець Стенлі Донен. В обгрунтуванні дирекції фестивалю написано: «Ці два великі кінематографісти все ще залишаються творчо активними, вони залишили значний слід у кіно ХХ століття, сприяли його модернізації».

      Ще до початку фестивалю стався невеликий скандал. Міністр культури Італії Джуліано Урбані на початку серпня запропонував ушанувати одного з найкращих акторів сучасного американського та світового кіно Роберта Де Ніро та славетного американського кінорежисера Мартіна Скорсезе (італійців за походженням), надавши їм під час фестивалю почесне італійське громадянство. І несподівано наштовхнувся на спротив найбільшого в США об'єднання американців італійського походження «Братство синів Італії». «Сини» надіслали на адресу прем'єр-міністра Італії Сільвіо Берлусконі лист протесту, в якому вказують, що Роберт Де Ніро відомий передусім створенням на екрані образiв гангстерів італійського походження та інших мафіозі, тому він ганьбить свою прабатьківщину, створює їй негативний імідж у світі. Подібні ж закиди пролунали на адресу Скорсезе, який знімає переважно фільми про італійську мафію. Вони стверджують, що Де Ніро нічого не зробив для популяризації в Сполучених Штатах італійської культури. Але мер італійського села Феррадзано з населенням у три тисячі мешканців, з якого наприкінці ХІХ століття емігрували до Америки прадіди Де Ніро, Джованні Джанфеліче переконаний: «Він є великим актором, який прославив Італію на увесь світ». Такої ж думки дотримуються більшість італійців, тому міністр культури розглянув скаргу американців, але наразі не змінив своєї думки про потребу вшанувати актора та режисера, повідомила агенція «Рейтер».