Михайло Сербул виконує лапароскопічні операції починаючи з 1993 року. (Олександра ЦИМБАЛІСТОГО.)
«Різати» людину в сучасній хірургії вважається дрімучим пережитком минувшини. Прогресивна Європа за останні два десятиріччя майже повністю перейшла на гуманніші й ефективніші лапароскопічні методи. На тілі пацієнта роблять невеликі, діаметром близько сантиметра, проколи. Через один отвір вводять відеокамеру, яка транслює збільшене зображення внутрішніх органів на монітор. Через інші отвори вводять інструменти-маніпулятори (ножиці, апарат для заварювання судин, ушивач), якими має віртуозно володіти хірург. От і виходить, що лікар усе бачить, має доступ до кожного органа, бездоганно усуває грижу, закриває дефекти черевної стінки, може видалити жовчний міхур, ракову пухлину, а травмування пацієнта — мінімальне. І все б добре, але новітня технологія наразі не дуже доступна для українців.
«Сьогодні в Україні лише 5% всіх операцій проводять із застосуванням лапароскопічного методу, тоді як у Європі цей показник сягає 85%, — розповідає президент Української асоціації хірургів-герніологів, завідувач кафедри хірургії та проктології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Шупика, професор Ярослав Фелештинський. — Близько 8% українців хворіють на грижі живота. Лікувати їх можна тільки хірургічним способом, іншого не існує — ні в нас, ні за кордоном. Виняток становлять діти до 5 років із пупковими грижами малого розміру. Так-от, щороку в Україні виконують близько 100 тисяч операцій для лікування гриж живота, з них не більше 4,5% — лапароскопічно. Цього дуже мало, і це велика проблема».
Занепокоєння фахівців легко зрозуміти. У світі вже давно винайшли технологію, яка не дає страшного післяопераційного болю, не потребує тривалого відлежування у стаціонарі, покращує якість життя та зменшує кількість рецидивів (при грижі — на цілих 60%). А ми дотепер живемо так, ніби леонський хірург Філіпп Мюрре провів першу у світі лапароскопічну операцію не в далекому 1987 році, а рік тому...
«Переваги сучасної технології в тому, що хворий, розплющивши очі, прокидається на операційному столі. Він може встати сам і піти в палату, через годину — пройтися до їдальні та поїсти. А через 5 годин після операції — спокійно сісти у свою машину, припарковану біля лікарні, та вирушити додому, — розповідає завідувач хірургічного центру ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС, кандидат медичних наук, доцент Михайло Сербул. — Наступного після операції дня людина займається своїми звичними справами, може йти на роботу, поратися по господарству. Середній час перебування пацієнта в стаціонарі нашого центру — 1,6 доби! Тут не останню роль відіграє безпечний, ефективний газоподібний наркоз, який ми застосовуємо. У деяких українських клініках роблять лапароскопію під базовим наркозом, відомим ще з часів Радянського Союзу. Препарати для внутрішньовенного введення, наприклад закис азоту, коштують копійки, але дають певні ускладнення, тож хворий прокинеться тільки наступного дня, через кілька днів піде додому. Але, для порівняння, після відкритої операції під простим наркозом людина добу пластом лежатиме в палаті, два тижні залишатиметься у стаціонарі, ще й удома тиждень-другий не зможе нiчого робити».
Як зазначає «світило» вітчизняної хірургії, операції через декілька проколів сьогодні роблять і в інших закладах країни. У багатьох обласних лікарнях є для цього обладнання, лікарі проходять навчання. Але мало хто подолав вершину лапароскопічної хірургії — однопортову операцію через одну-єдину дірочку всередині пупка.
«Ми розширяємо отвір і через трубку вводимо відеокамеру, найтонші інструменти, працюємо й не залишаємо жодного помітного рубця на животі! В Україні однопортові операції вже виконували в Києві, Одесі, Донецьку. Але систематично (майже щодня) їх роблять лише у нашій клініці», — каже Михайло Сербул.
Утім запровадження сучасних методів хірургії вигідне не тільки для хворих, а й для держави, переконані фахівці з регіонів.
«За кордоном проводили серйозні дослідження на цю тему. Рахували, скільки коштує сучасне обладнання, підготовка хірургів для лапароспічного лікування гриж, — пояснює хірург відділення №3 Львівської обласної лікарні Орест Лерчук. — З’ясовували, скільки втрачається державних, страхових коштів за час перебування людини на лікарняному. І зрозуміли, що сучасний метод не лише кращий для пацієнтів, а й вигідніший для держави. У Польщі порахували: якщо зекономити по одному дню перебування таких хворих у стаціонарі, виходить 52 мільйони злотих за рік. За ці гроші можна забезпечити всю Польщу матеріалами для цих операцій!».
Що необхідно, аби таких операцій у нашій країні було більше? По-перше, забезпечити регіони лапароскопічними стійками (це блоки з відеокамерою, інструментами-маніпуляторами, монітором, генератором) та витратними матеріалами (наприклад, сітчастий імплантат при грижі). По-друге, використовувати наявне обладнання на повну потужність. Сьогодні чимало апаратів простоюють без роботи, бо хірурги не вміють iз ними працювати, часом бояться опановувати нове. Із цього випливає третє завдання — інформувати лікарів про нові методи, проводити майстер-класи, конференції.
«Щоб показати практичним хірургам найсучасніші технології в лікуванні гриж, ми провели майстер-клас із трансляцією на великий екран у конференц-залі та в режимі реального часу на першому в Україні освітньому інтернет-порталі для хірургів «Українська школа хірургії», — розповідає Ярослав Фелештинський. — Чотири складні випадки оперував Михайло Сербул — із детальними поясненнями, демонстрацією всіх технічних прийомів. Ви можете знайти записи операцій на сайті www.websurgery.com.ua та переконатися, наскільки якісною вийшла «картинка» — чітко видно кожен капіляр, буквально кожен еритроцит, який витікає з судини. Все це завдяки новій камері й устаткуванню для передачі даних, наданому нашими партнерами в рамках програми «Медицина майбутнього в Україні». Раніше, коли в нас була аналогова відеокамера, зображення було розмитим, годі було мріяти про майстер-клас такого рівня...»
«Хірургія» в перекладі з грецької — «рукоділля», — додає Михайло Сербул. — Для того, щоб навчитися, треба бачити, як оперують інші».
Термін «лапароскопія» походить від грецького «пах, живіт» та «дивлюся».
Герніологія — розділ хірургії, який займається лікуванням гриж живота.
Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС створювалася 8 років тому не як дубляж існуючої медичної системи, а як заклад нового типу, що спеціалізується на мініінвазивній хірургії. Медикам дали завдання створити таку клініку, де майже всі втручання виконувалися б не через розтини, а через проколи та фізіологічні отвори людини. На сьогодні у центрі виконують близько 150 різних видів лапароскопічних втручань — абсолютно всі види, які існують у світовій практиці. Щороку фахівці центру проводять більше 2,5 тисячi таких малокровних операцій.
Собівартість лапароскопічної операції — той мінімум, нижче якого технічно неможливо виконати втручання, — удвічі вища за собівартість відкритої операції (з глибоким розрізом). Наприклад, щоб через маленькі проколи видалити жовчний міхур, на сьогодні треба витратити від 4 тисяч гривень (відкритим методом — від 2 тисяч). Усунути пахвинну грижу коштує близько 7 тисяч гривень (відкрита операція — 3,5 тисячі). Щоправда, ціна в різних закладах відрізняється. Багато залежить від виду наркозу, від того, які інструменти застосовують під час операції. Адже можна перев’язати судини вручну, а можна заварити за допомогою спеціального апарата. Скальпель може бути звичайний або ультразвуковий. Зрозуміло, що зашивати хірургічною машинкою простіше, а руками — дешевше.
Протистояння навколо можливої ліквідації Вінницького обласного протитуберкульозного диспансеру №2 відбувається у кількамісячному вимірі. Працівники диспансеру просять передати з обласної комунальної власності у міську цілісний майновий комплекс, щоб і майно, і приміщення залишились на місці, а колектив працював там і надалі. Вони згодні на реорганізацію чи оптимізацію, аби лише тубдиспансер не ліквідували. >>
До 30% антибіотиків орального застосування продаються у США за неправильно виписаними рецептами. Помилкова діагностика на невідповідний рецепт на антибіотики є головною причиною виникнення резистентної стійкості мікроорганізмів на антибіотики, випливає з дослідження, результати якого подані в «Журналі Американської медичної асоціації» (Journal of the American Medical Association). >>
Кліщі вже прокинулися, активізувалися і готові атакувати. Під прицілом їхніх укусів — не лише любителі влаштовувати пікніки в лісі, а й ті, хто звик просто прогулюватися в міському парку чи сквері. Лікарі звертаються увагу, що з кожним роком кількість людей, яких покусали кліщі в місті, зростає. >>
«Хворіти сьогодні особливо дорого, навіть не враховуючи вартості ліків, на звичайний похід у поліклініку зараз потрібно викласти мінімум 300 гривень», — такими враженнями діляться між собою українці в бесідах те-а-тет, такими повідомленнями нині завантажена чи не вся інтернет-мережа. >>
Улюблений вітчизняний спосіб заговорити тему: спростовувати неіснуюче або почати планувати давно існуюче. Триває п’ятий рік експерименту з реформи охорони здоров’я у пілотних регіонах країни: на Вінниччині, Дніпропетровщині, Донецькій області (там зараз не на часі) та Києві. І що ж маємо реально? >>
