Коли четверта влада стає першою

Журналісти не вперше йдуть на вибори у списках політичних сил. Проте такого «урожайного» року, як нинішній, іще не було. Серед кандидатів у народні депутати — справжнє нашестя медійників. Найбільш знані імена належать журналісту «Української правди» Сергію Лещенку та активному дописувачу «УП», одному зі співзасновників Hromadske.tv Мустафі Найєму. Обидва відомі достатньо критичною позицією по відношенню до теперішнього Президента України, за чиїм списком — списком Блоку Петра Порошенка — вони і балотуються.

Компанію Лещенку та Найєму складає Світлана Заліщук — добра знайома обох журналістів, проте мало відома особа для пересічного виборця. Світлана — співзасновник руху «Чесно» та виконавчий директор «Центр UA», а в минулому — колишній прес-секретар екс-глави АП Олега Рибачука. Ця трійця — Заліщук, Лещенко і Найєм — замикають першу двадцятку списку БПП, маючи у ньому відповідно 18-те, 19-те та 20-те місця.

Відкривають же список медійники попередніх «призовів», які, власне, вже давно сприймаються як політики. Це — Микола Томенко (8-й номер), котрий працював головою Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації, екс-прес-секретар Віктора Ющенка Ірина Геращенко (номер 9), генпродюсер «5-го каналу», що також працював у Комітеті зі свободи слова, Юрій Стець.

Нижче від усіх перерахованих персон, але все ще на прохідному місці (49-му) у Блоці Порошенка зазначена журналістка Ольга Червакова — шеф-редактор «Подробиць тижня» і співведуча «Чорного дзеркала» на каналі «Інтер». На 56-му місці — політичний журналіст Віталій Чепинога, котрий раніше працював у піар-команді Юлії Тимошенко. На 158-му (вважаймо, непрохідному) місці в БПП — Рена Назарова, ведуча каналу ZIK та ініціатор створення громадського телебачення Києва.

Скромніше представлені акули пера у списку президентських конкурентів — «Народному фронті» Арсенія Яценюка та Олександра Турчинова. На другому місці списку сяє зірка Тетяни Чорновол — екс-журналіста та екс-урядовця. Тетяна, як ми пам’ятаємо, донедавна була урядовим уповноваженим iз питань антикорупційної політики, але пішла з посади через неможливість перебувати в середовищі «гієн».

Свого часу чи не найбільше претензій Чорновол мала саме до Яценюка, зазначаючи в одному зі своїх блогів, що «Прем’єр і урядовий уповноважений з антикорупційної політики працюють в одному приміщенні, але при цьому взагалі не перетинаються. Яценюк просто не вважає за потрібне працювати з уповноваженим з антикорупційної політики. Я не можу озвучити йому якусь проблему або питання, я не учасник вузьких нарад за участю Прем’єра». У підсумку ж Тетяна опинилася у почесній першій п’ятiрці списку Яценюка.

Трохи нижче за неї розташоване ім’я Вікторії Сюмар (номер 7), яка теж не зовсім вдало сходила у виконавчу владу — Вікторія нетривалий час була заступником голови РНБО. Далі йде відомий блогер та засновник iнтернет-ресурсу «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук (номер 14). Нижче Тимчука у списку «Народного фронту» — власник телеканалу «Еспресо TV» Микола Княжицький (номер 34) та політичний оглядач, колумніст «Лига.net» Сергій Висоцький (номер 44).

Ще менше журналістів «приютила» «Батьківщина». Під номером 3 у неї — громадський активіст та колишній редактор «Економічної правди» Ігор Луценко. Під двадцятим номером — екс-журналіст Андрій Шевченко, який двічі очолював Комітет iз питань свободи слова. По «мажоритарці» від «Батьківщини» йде власник львівської газети «Високий замок» Степан Курпіль.

Об’єднання Андрія Садового «Самопомiч» під першим номером висунуло Ганну Гопко — члена наглядової ради «Центр UA» та Інституту Медіа Права, екс-ведучу програми «ВідеоТека». Під номером 13 у цьому списку значиться екс-журналіст та фахівець iз люстрації Єгор Соболєв.

ВО «Свобода» в першу десятку включила колишнього спортивного оглядача Ігоря Мірошниченка (10 номер). Ще одне розкручене журналістське імя — Наталії Соколенко — можна побачити у списку партії Анатолія Гриценка «Громадянська позиція», яка йде на вибори разом iз «Демократичним альянсом».

Усі журналісти йдуть у владу «міняти систему зсередини». Як пише Лещенко, «вийде чи ні, не знаю. Але треба спробувати. Тому що потім усе життя будеш дорікати сам собі, що не скористався шансом». Що ж, добре коли подібний шанс випадає. «Старші брати» теперішніх активістів та медійників свої можливості змарнували, розчинившись у загальній масі. Наскільки депутатське «болото» поглине цьогорічний набір борців за справедливість — покаже час.