Код Гоголя

Віддано служити фюреру

Харківський театр DeFacto привіз у Київ «незакінчений концерт для однієї актриси, фортепіано та оркестру, експеримент на стику театру та музики». Таке визначення для вистави «Так, мій фюрер» дала режисерка Роза Саркісян. В основі спектаклю лежить моноп’єса австрійської письменниці Брігітти Швайгер «Фюрер, давай наказ!», написана у 1987 році, та музика Олександри Малацковської, яку сама композиторка і виконує. Слід зазначити, що вистава ні на хвилину не відпускає з поля високої напруги. Глядач iз першої ноти і першого слова переймає настрій головної героїні — затятої фанатки гітлерівського режиму, — яку грає актриса Надія Алюнова. А вона під час вистави самовіддано передає стан жінки, що перебуває під масовим гіпнозом нацизму. Над героїнею Надії майже дві години панує люта енергія, божевілля. Її не підпорядковані логіці монологи про службу фюреру, його надзвичайно красиві очі, голос, неземне захоплення Гітлером, який малює картини, не їсть м’яса і в дешевих готелях замовляє лише овочі, доповнюють голос і міміка розхристаної довговолосої актриси. Надія буйно стрибає, танцює, ллє на себе воду з відра, давиться помідором, вимащує все тіло фарбами — і все заради коханого фюрера.

Композиторка могла б відмовитися від участі у виставі. Зважаючи на той факт, що їй краще поберегти нерви, адже Олександра Малацковська відіграла виставу з дитям під серцем. Але передати іншій музикантці свою роль вона не наважилася. За її словами, «це не моноопера, не рок-концерт, не кантата, музика тут є не тільки паритетним учасником звукоглядацького контрапункту, а й повноцінним персонажем сценічної дії».

І хоча спектакль «Так, мій фюрер» — про Другу світову, проте режисерці вдалося поєднати історію з сьогоденням. І дуже легко на місці фанатки гітлерівського режиму можна уявити шанувальницю Путіна, яка до втрати розуму закохана в його мужність і мудрість.

Наприкінці вистави головна героїня пропонує глядачам змити з себе Гітлера, очиститися від фанатизму, полюбити себе і свого ближнього, як самого себе. Може, через пару років якась російська письменниця напише п’єсу, де також художньою мовою запропонує викорінити з себе Путіна. Адже мистецтво — велика сила!

Шекспір, Пушкін і червоно-чорний Троїцький

Театральний режисер і батько «ГогольФесту» Владислав Троїцький презентував проект «Нова музика». Ескіз опери «Коріолан» за Вільямом Шекспіром. Про те, що він працює над оперою, стало відомо ще в серпні. Тоді Троїцький розповів, що йому дуже подобається Шекспір. Мовляв, трагедія «Коріолан» — ну дуже актуальна сьогодні. «Це такий гадючник, умовно «кулуари Верховної Ради».

Нагадаємо, у «Коріолані» йдеться про героя Римської імперії, великого воїна і людину непохитної віри Гнея Марція, якого в результаті політичної змови виганяють із Риму. Він вирішує приєднатися до свого заклятого ворога та йде разом із ним у похід на Рим.

Вигнання, бої, зраду Троїцький ще не показав. З уривка, який був презентований на «ГогольФесті», мало упізнавався Шекспір. Але до болю все нагадувало Україну. Актори з розмальованими у червоно-чорні кольори обличчями були, наче прихильники «Правого сектору», і вирішували долю не Риму, а Донбасу та України загалом.

Слід відзначити також музикантів в опері. Вони сиділи позаду акторів, наче під час концерту, а не в оркестровій ямі, як зазвичай. Перед оперою київський колектив Luna Ensemble у сусідньому залі відіграв концерт під назвою Punk-Ostinato. Музиканти, серед яких були Максим Коломоєць (гобой), Дмитро Радзецький (десятиструнна гітара), Євгенія Дячук (віолончель) та інші, поєднали старовинну і сучасну музику. Як було відмічено в анотації, «Punk, в даному випадку, — це якийсь протест проти власного походження, спроба оскаржити, осмислити заново буття». Також у концерт були включені твори із ритмом, що постійно повторюється, — оstinato, що додає дійству елементу ритуальності і сакральності. Після їхнього виступу, який зірвав хвилю оплесків, відразу мав початися проект «Нова музика» у постановці Троїцького. Але його перенесли на годину. І коли глядачі зайшли у напівтемний театральний зал, усе стало зрозуміло. Троїцький запросив до участі у свою оперу той же музичний колектив Luna Ensemble, який і написав музику для осучасненої по-українськи трагедії «Коріолан».

«Хамерман Знищує Віруси» і їхні дитячі травми

Розповідаючи про головні події «ГогольФесту», було б гріхом не згадати про прем’єру рок-мюзиклу «Театр травми і комедії» фрік-кабаре-дуету «Хамерман Знищує Віруси» за участі дівчачого колективу Dakh Daughters. Але буде ще більшим гріхом щодо читача, якщо вдатися у деталі концерту або хоча б надрукувати назви їхніх пісень. Назви улюблених публікою хітів ХЗ, як-то кажуть, із цензурних міркувань.

Для початку варто наголосити, що Володимир Пахолюк та Альберт Цукренко — цілком нормальні чоловіки. Вони щодня ходять на роботу, сплачують податки, одружені, виховують дітей, читають їм на ніч казочки і жодним словом не виказують, чим займаються на сцені. Але коли Володя та Альберт перевтілюються у «Хамерманів», тоді високоморальним меломанам краще закривати вуха, а швидше очі. Музиканти щоразу створюють свіжі перформанси. То надгробні плити з вінками зі штучних квітів на себе одягнуть, то перевтіляться у прибульців зі свіжими восьминогами замість волосся і назвуться мешканцями планети «Східна Україна» під час львівського шоу «Говорітє лі ві по-русскі?».

Цього разу Володимир та Альберт переосмислили відомий народний хіт «Путін хело» і змайстрували собі капелюшки у формі статевих органів. Правда, хлопці акцентували, що їхні костюми — це «публічне дослідження неврозів, комплексів і психотравм людства», але в жодному разі не політика. І додали, що «блага частина цих травм пов’язана з жіночою статтю».

Під час концерту Пахолюк зізнався, що найбільші травми завдаються у ранньому дитинстві. Він згадав, як у дитсадку їв салат. Вихователька запитала, чи не бажає добавки. «Конечно же хочу. Передо мной она положила огромный огурец. Это был такой огурец-переросток. Не мог понять, что это было. Может, она хотела сказать: «Х.. тебе, а не салат». Я очень долго мучился с этим».

«Хамермани» публічно лікували свої травми комедією. І заодно кодом Гоголя виліковували від дитячих травм і публіку. Як, зрештою, це успішно робили всі інші учасники «ГогольФесту».