Ласкаво просимо до «В'язниці».
Тепер на наших вулицях уже не побачиш магазинів iз вивіскою «Робочий одяг». А в радянські часи вони були у всіх великих і малих містах. Їхню пропозицію важко було назвати багатою: незграбні брезентові рукавиці для зварювальників чи більш «елегантні» матер'яні для домашніх робіт, а ще сині роби для робітників чи схожі на лантухи білі бязеві халати для працівників чистих виробництв. Уся ця продукція була виготовлена руками радянських в'язнів, які «перевиховувалися працею». Невідомо, що тепер допомагає українським в'язням перевиховуватися, але в країнах Західної Європи таким засобом надалі залишається праця. І, цілком несподівано, її надзвичайно високо оцінило суспільство.
Йдеться передусім про Німеччину, де пошитий в'язнями одяг та інші товари, вироблені в німецьких в'язницях, розходяться швидко, немов свіжі булочки. Спочатку товари розповсюджували через інтернетівський магазин www.haeftling.de , а починаючи з кінця травня, — і в модному бутіку в берлінському робітничому районі Кройцберг. У цьому модному магазині, над входом до якого висить вивіска Haeftling. Jailwear since 1898 («В'язень». В'язничний одяг. Засновано 1898 року), інтер'єри своєю аскетичністю нагадують справжню в'язницю. Білі стіни і полиці, металеві стійки з одягом. У вітрині виставлено лише одного манекена, одягнутого у простий, спортивного покрою костюм із грубої тканини кремового кольору. Ще один подібний манекен можна побачити всередині магазину. З динаміків установленої у магазині стереосистеми лунає «зеківський» репертуар: популярні хіти про в'язничне життя чи музика з кінофільмів про карні заклади. Всі товари продають під торговою маркою Haeftling («В'язень»), і на всіх замість країни-виробника на відповідному лейблі міститься напис Made in Jail («Зроблено у в'язниці»). Додатковою принадою магазину є те, що в ньому кожен відвідувач може зробити власне класичне в'язничне фото у відповідній робі на тлі поміток зросту та з номером і власним прізвищем унизу.
Мода на виготовлені в'язнями товари набрала в Німеччині такого поширення, що про це явище пише вже не лише німецька, а й закордонна преса. Великі статті про «німецький в'язничний стиль» з'явилися в американських газетах «Чикаго сан-таймс», «Кріщен саєнс монітор», у польській «Газеті виборчій».
Усе, що можна придбати в інтернет-магазині фірми HAEFTLING та її берлінському бутіку, виробляють в'язні 12 виправних закладів Німеччини та Швейцарії, зокрема і найбільшої в'язниці Західної Європи, яка розташована у північному берлінському передмісті Тегель. Саме в цій берлінській в'язниці шиють на продаж такі ж «фірмові» сорочки гранатового кольору, в які одягнені самі в'язні.
Кравецька майстерня у Тегелі заснована ще 1898 року — звідси і відповідний напис про рік заснування на торговій марці фірми HAEFTLING. Загалом, між всіма 12 виправними закладами, які створюють найбільш модний одяг сучасної Німеччини, існує чіткий розподіл праці. Чоловічі штани та куртки шиє в'язниця в Баварії. На пошитті джинсів з надміцного матеріалу спеціалізуються в'язні з Наумбурга. Ціна таких джинсів — 49,50 євро. Фірма також пропонує високі чоловічі шкіряні черевики чудової якості та форми (115 євро), комбінезони, футболки та чоловічі піжами (можна зрозуміти, чому більшість iз них — смугасті).
Переважає одяг для чоловіків, але і про слабку стать модельєри з-за грат пам'ятають. У в'язниці міста Айхах (Баварія) шиють джинсові спіднички, в Амбергу — топіки з великим фірмовим написом «В'язень» на грудях, у Бранденбурзі — фартушки для кухні. Бідніший набір жіночого одягу можна пояснити тим, що жінки становлять лише чотири відсотки «в'язничного населення» Німеччини.
А найцікавішу спеціалізацію має в'язниця «Хайльбронн» у землі Баден-Вюртемберг, де в'язні виготовляють... марочні вина з винограду, який росте на власних виноградниках. Шість пляшок вина місткістю 0,75 літра марки «Каберне» коштують 55 євро, а така ж кількість «Рислінга» обійдеться шанувальнику хороших напоїв у 59 євро.
«Усе розпочалося у березні минулого року з оголошення, що в'язниця «Тегель» продає свої вироби і тому розшукує рекламну агенцію, яка їй у цьому допоможе. Я поїхав туди і просто очманів від захвату від того одягу, який в'язні шили самі для себе. Це були прості класичні моделі з матеріалів високої якості», — розповів Стефан Боле, голова рекламної фірми Herr Ledesi і творець торгової марки HAEFTLING. Керівництво в'язниці поставилося з недовірою до захвату гостя, але пішло на співпрацю. У липні минулого року Боле почав продавати вироби в'язнів через інтернет, але вже через місяць закрив свій веб-сайт, бо кількість замовлень була такою великою, що в'язні не встигали виконувати їх. Потрібно було навчити кравецькому фаху інших в'язнів. Боле також установив співпрацю з іншими в'язницями і розширив пропозицію інтернет-магазину, який знову відкрився у грудні. А у травні цього року Боле змушений був відкрити бутік у Берліні, бо, як він пояснює: «Багато людей, перш ніж купити річ, хочуть доторкнутися до матеріалу, перевірити його якість, приміряти вбрання».
Успіх торгової марки HAEFTLING здивував та приголомшив як її засновника, в'язнів та тюремне начальство, так і ринкових аналітиків та німецькі ЗМІ. Стефан Боле намагається пояснити це так: «Це хороший товар простих класичних моделей з натуральних матеріалів хорошої якості і, на додаток, майже повністю ручного виготовлення. В'язні інколи самі пропонують внести певні зміни в моделі. Це продукт, який наповнює клієнта відчуттям чогось ексклюзивного, що виготовлене маленькою партією, і, що найголовніше, є автентичним. Це дійсно такі самі моделі, що їх носять самі в'язні. Ми змінили лише кольори. Наприклад, на це літо в'язниця в Баварії підготувала колекцію чоловічих костюмів у жовтих, червоних та помаранчевих кольорах. На успіх марки HAEFTLING працюють також емоції, які вона викликає. Одних збуджує те, що вони носять щось iз не знаного їм світу з-за грат, а інші пишаються почуттям, що зробили свій внесок у перевиховання злочинців».
Варто зазначити, що у фірмі гера Боле «на свободі», окрім Боле, працюють лише чотири особи, а за гратами фірма має 250 «працівників».
У німецьких в'язницях праця є визначеним законом обов'язком. Якщо, звичайно, керівництво в'язниці має чим зайняти своїх підопічних. Досить сказати, що з 1700 мешканців в'язниці «Тегель» на цей час роботу мають лише 1000. Це і так велике досягнення у порівнянні з іншими виправними закладами. В'язні «Тегеля» можуть здобути робітничий фах та працювати в 15 ремісничих закладах та майстернях: від пекарні до швейної майстерні. В'язниця також приймає від населення автомобілі для ремонту та покриття лаком, виробляє меблі для офісів берлінської адміністрації та виготовляє формуляри паперів для різних служб міста. Впродовж шести місяців мешканці «Тегеля» виготовили продукції на 50 тис. євро. В'язниця має за мурами власний магазин з виробами в'язнів. Вона також пропонує їх на власному інтернетівському сайті.
В'язні також мають можливість закінчити середню школу, якщо вони не встигли чи не забажали зробити це на волі. Кожен в'язень отримує за восьмигодинний робочий день десять євро, незалежно від характеру виконуваної праці та продуктивності. Справа в тому, що ці гроші державні, бюджетні, а не з прибутків від продажу товарів. Зароблені гроші в'язень може взяти на кишенькові витрати, але більшість накопичують їх на власних банківських рахунках, щоб на волі було з чим починати нове життя чи віддати старі борги. З огляду на це, в'язні працюють охоче й у в'язниці навіть існує проблема безробіття, бо не всі бажаючі можуть отримати роботу. Ті з них, кому не поталанило знайти роботу, отримують допомогу з безробіття — 50 євро на місяць на кишенькові витрати.
В'язні не зобов'язані носити уніформи, а охорона, яка також виконує роль виробничих майстрів, не має зброї. В'язні, навіть засуджені за вбивство, мають доступ до всіх інструментів, які необхідні під час виробничого процесу.
Заохочений несподіваним неймовірним успіхом свого починання, Стефан Боле планує розпочати співпрацю з в'язницями Австрії, Великої Британії та Італії і створити мережу бутіків фірми HAEFTLING по всій Європі та в США. Якщо, звичайно, на заваді реалізації цих планів не стануть надзвичайно потужні німецькі профспілки, які вже тепер розцінюють комерційну співпрацю фірми та в'язничного начальства як приклад експлуатації дешевої праці позбавлених волі людей. Утім профспілкові боси також помітили позитивну iз соціальної точки зору складову такої співпраці. «Я вважаю, що на цей час таке співробітництво виглядає доволі симпатично. Позитивні моменти використання праці в'язнів переважують можливий критицизм», — визнав Маркус Франц, речник однієї з найбільших профспілок ФРН — «Федеральної асоціації праці».
Стефан Боле також планує розширити асортимент і привабити більш вишуканих клієнтів, тому в цей час він проводить переговори з... провідними паризькими модельєрами про розробку більш стильного одягу, який шитимуть в'язні.
В Уругваї щойно здали в експлуатацію міст, який проліг через дивовижно мальовничу лагуну Гарсон. Він з’єднує 25-тисячне місто Роча з 65-тисячним містом Мальдонадо на південно-східному узбережжі країни, які є столицями однойменних департаментів. >>
Данія зміцнила своє світове лідерство у галузі використання вітрової енергетики: 42,1% від всієї виробленої в країні енергії походить з вітрових електростанцій. Тепер головною амбіцією Данії є повна відмова від видобутих із надр землі джерел енергії. «2015 рік був значно вітрянішим, ніж у середньому попередні роки. >>
Президент Польщі Анджей Дуда під час симпозіуму Польського товариства трансплантації підписав декларацію про наміри, згідно з якою у випадку смерті його органи будуть передані для трансплантації. До подібних дій голова польської держави також закликав інших поляків, повідомляє сайт Польського радіо. >>
Відомо, що Швейцарія має найрозвиненішу в світі систему громадського транспорту. А тепер у цій альпійській країні хочуть створити ще й вантажне метро для приватних речей громадян, повідомила швейцарська інформагенція swissinfo.ch. Цю ідею вважають одним із найамбітніших інфраструктурних проектів, які будь-коли обговорювалися у Швейцарії. >>
Вчені Каліфорнійського технологічного інституту Майкл Браун і Костянтин Батигін (виходець із Росії) навели докази існування гігантської планети на околицях Сонячної системи, маса якої перевищує земну приблизно в 10 разів, а період обертання навколо Сонця (планетний рік) становить приблизно 10-20 тисяч років, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
Ще півстоліття тому ніхто і не подумав би, що жінки можуть брати участь у космічній програмі. Тоді на прохання однієї з американок надати їй можливість пройти тренувальний курс із підготовки космонавтів (чи астронавтів, як говорять у США), НАСА відповіла, що не має у своїх планах намірів набирати жінок. >>
