Де вас ПоДІТИ?

Льоша Левішко тепер один займає невеликий клас iз п’ятьма учнівськими столами, виставленими в три ряди. Він — найстарший у Хорошкiвськiй середній школі Лубенського району Полтавської області випускник. Однокласник, з яким навчався в десятому, вступив до ліцею. Отже, на уроках Олексій може розмовляти лише наодинці з педагогом. За спинами інших не сховаєшся і сподіватися на те, що вчитель не запитає домашнє завдання, не доводиться.

«А мені подобається! — іскряться красиві блакитні очі Олексія. — Якби можна було, я б і далі вчився в школі. Тут у нас не нудно. На перервах можна пограти в настільний теніс — аж чотири столи в коридорах стоять, і комп’ютер iз вільним доступом в інтернет. А ще граємо у футбол, волейбол».

Подобається, проте не всім. Насамперед тим, хто живе далеко від школи. Ходити пішки зараз учнів не змусиш. А «ГАЗельку» сільгосппідприємства, якою раніше возили школярів, ще в травні забрали в зону бойових дій.

Щоб потрапити на уроки в інше село, дітям доводиться вставати вдосвіта

За все літо директорові школи Наталії Руденко і сільському голові Миколі Бровку так і не вдалося вирішити проблему з підвезенням дітей. Вони разом були на прийомі у керівника філії приватного акціонерного товариства «Райз — Максимко», яке обробляє земельні паї селян, просили виділити транспорт. Їм пообіцяли допомогти. Питання, на жаль, поки залишається відкритим.

Але не з цієї лише причини близько десятка учнів iз Хорошкiв і навколишніх сіл їздять по знання аж у Литвякiвську середню школу, відстань до якої становить майже двадцять кілометрів. Хоча є школи й ближче — в Снітинi, Вовчику.

«Замість того, щоб підтримати місцеву школу, Микола Олександрович Бровко, голова сільської ради, зайняв однобоку позицію невдоволених батьків, — вважає сільський депутат Володимир Кужим. — Його внуки теж тут не навчаються. Все свiдчить про те, що хорошкiвськi вчителі не здатні дати їм міцних знань, що чіпляються, занижують оцінки. А на депутатські засідання за участю представників районної влади запрошує винятково батьків, які розхвалюють умови в Литвякiвськiй середній школі».

«У тій школі є електросушилки в туалетах, а зранку дітям дають безплатно хот-доги, — зашкалюють емоції у голови батьківського комітету Хорошкiвської середньої школи Тамари Сегедин. — І євроремонт там за рахунок фермерських грошей зроблено. Але ж нашим дітям, щоб потрапити в Литвяки, о пiв на сьому ранку вже потрібно виходити з дому. Діти, що не виспалися, вважаєте, нормально засвоюватимуть навчальний матеріал? Якби у нас був автобус, ми б теж могли їздити по району і звозити сюди дітей, щоб у штатному розкладі був і завгосп, і секретар, а не директор тягнула всі їхнi обов’язки на собі».

Прекрасне село, в якому знімали «Весілля у Малинiвцi», після закриття школи може померти

39-річну Наталію Іванівну Руденко на посаду директора школи було призначено шість років тому. У тому ж році стала «Жінкою року» району в номінації «Яскрава творча особистiсть». Так люди оцінили її п’ятирічну роботу з обдарованими дітьми. Гурток циркового мистецтва, який вона створила, одразу ж прогримів на всю округу. Тiльки-но було оголошено про набір у гурток (сама Наталія колись виступала в цирковому колективі в Кременчуці), до нього записалося 45 учнів! Половина школи! Наталія Іванівна, розбивши дітей на три групи, займалася з ними спочатку три години на тиждень, потім — шість, а потім — цілих п’ятнадцять! Не вистачало часу після уроків — збиралися у вихіднi. У перший же рік існування гуртка вихованці Наталії Руденко зайняли перше місце в районному конкурсі художньої самодіяльності.

«Нашу зразкову циркову студію «Юність», — розповідає директор Наталія Руденко, — знають не лише в області. У минулому і в позаминулому роках, наприклад, мої вихованці завоювали друге і третє місця на міжнародному фестивалі-конкурсі естрадно-циркових колективів. Дивуються, що такі таланти можна виховати на базі звичайної сільської школи. Слава Богу, в мене є підтримка рідних, батьків учнів і просто близьких по духу».

Хоча як директору їй більше не мистецтвом доводиться займатися, а господарськими справами. То сходинки відремонтувати, то інтернет підключити, то бігову доріжку прокласти, відмостку зробити. Про все потрібно домовлятися, на все у когось просити гроші.

«Лише сільський голова, до речі, колишній педагог, залишається осторонь, — сумно посміхається Наталія. — Підтримує в основному дарунками — то баскетбольні м’ячі купить для школи, то тенісні кульки. Але водночас наполегливо добивається мого звільнення. І ця історія із заїжджим автобусом — частина його плану, спрямована на мою дискредитацію. Я раніше воювала проти того, щоб дітей iз Хорошкiв забирали в інше село, але моїх сил виявилося недостатньо — тепер автобус зупиняється поряд iз сільською радою, за сто метрiв від школи, хоча його маршрут сюди не затверджено. Болить душа, що це прекрасне село, де знімався фільм «Весілля у Малинiвці», може пiти у небуття після закриття школи, яка цього року відзначає своє 25-річчя».

Жодної логіки в конфлікті немає

Микола Бровко бачить ситуацію інакше.

«На Лубенщинi лише чотири школи не мають автобуса для перевезення дітей. З якої причини — незрозуміло. Напевно, районна влада дивиться на це крізь пальці, — говорить він. — Але річ не стільки в транспорті, скільки в тому, що батьки хочуть поміняти директора — їх не влаштовує якість викладання і виховання в Хорошкiвськiй школі. А в Литвяки діти їздять iз великим задоволенням. Хоча сама будівля школи там стара, не порівняти з нашою. Зате інша атмосфера. Тут, наприклад, одна дівчинка вчилася на «трійки», а там відмінницею стала. Наші вчителі бувають грубими, працюють без самовіддачі, дисципліна в колективі «кульгає». А директор не може навести лад. Її циркова студія, що колись була родзинкою школи, останнім часом погасла. І з фінансiв у мене до Наталії Іванівни багато питань. Але не сільський голова вирішує, кому бути директором школи, я не маю права втручатися в навчальний процес, для цього є районний відділ освіти».

«Жодної логіки в конфлікті, який ось уже майже два роки ніяк не може вирішитися, немає, — вважає начальник райвно Юлія Бiлоконь. — Наші методисти і я особисто неодноразово проводили перевірки в Хорошкiвськiй школі, часто без попереджень. Ну, виявляли якісь дрібні недоробки, але це ніяк не позначається на якості навчального процесу. А біологію, хімію, математику, фізкультуру тут викладають на досить високому рівні. З точних наук учні посiдають перші місця в районних олімпіадах. Отже, сказати, що в Хорошках слабкий педколектив, а в Литвяках якийсь особливий, не можна. Просто декому не подобається те, що директор Наталія Руденко — людина амбітна й вимоглива. Не ідеал, звичайно, але надто правильна. Тому їй намагаються «насолити». Звільняти її з посади у нас немає юридичних підстав».

Так, існує інструкція Кабміну з обліку дітей і підлітків шкільного віку для здобуття ними середньої освіти, згідно з якою, за кожним навчальним закладом закріплюють певну територію. Водночас Закон про освіту передбачає свободу вибору школи. Є також положення про те, що дітей, якi живуть на відстані більше трьох кілометрів, потрібно підвозити. Проте в конкретному випадку підвезення нераціональне, насамперед з економічного погляду. Адже дітей возять у найвіддаленіше від Хорошкiв село.

Ще наприкінці минулого року Юлія Бiлоконь обіцяла педагогам i батьківському комітету Хорошкiвської школи, що автобус iз Литвякiв не заїжджатиме на територію села. Проте нічого не змінилося. І з 1 вересня все залишилося, як раніше, — Литвякiвська сільрада використовує шкільний автобус, як маршрутне таксі. Це можна було б назвати турботою про дітей iз віддалених сіл, якби в цій каламутній історії не проглядали підводні камені...