Коктебель не здався без бою

Вільний дух Бессарабії

Попри обмежений бюджет усі три сцени «Джаз-Коктебеля» змогли подарувати глядачам чотири дні якісної і справді дорогої музики. Щодня зранку Open stage знайомила з молодими українськими виконавцями. Щоправда, слухали молоду музику переважно чайки і кілька десятків «ранніх пташок» — пляжників.

Той, хто не знайшов у собі сили рано встати, багато втратив. До шостої вечора можна було без квитка послухати музику і відвідати цікаві лекції у рамках фестивалю Artishock. Удень під синьо-жовтим тентом безперервно говорили про музику, сучасне мистецтво і про життя, а вночі естафету переймали українські діджеї.

Українського цього разу було дійсно багато. Про це свідчать хоча б виступи гурту «Друга ріка», співачки Джамали та гурту «ДахаБраха» в перший день фестивалю. Організатори на цьому не зупинилися — грали гурти зi США, Іспанії, Німеччини, Сербії. Також вирішили засвідчити повагу землі, яка їх гостинно прийняла, і додати фестивалю причорноморського настрою. Створити його запросили молдавський джаз-бенд Cuibul та етно-рок-гурт Zdob si zdub. В останній день фестивалю вони змішали на сцені інтелігентність iз нелюдським драйвом.

Національна тема була основною і в мистецьких перформансах. Протягом чотирьох днів діяла виставка «Голос миру». Художники та графічні дизайнери з 45 країн світу розробили плакати на підтримку України. Основний месидж яких — війна це зло, якого не повинно бути в сучасному світі.

Було все, крім Коктебеля

Якщо оцінювати об’єктивно, людей цього року було трохи менше, ніж завжди. Але ті, хто, все-таки приїхав, залишилися задоволеними. Здавалось би, що потрібно для того, щоб гарно провести час на музичному фестивалі? Море, пляж, їжа, житло і якісний плей-лист. Затока дала можливість гостям поставити галочки навпроти всіх цих пунктів. Живи — і радій. Але, попри нові вигоди, дехто з постійних відвідувачів фесту все ж відчував ностальгію. Можливо, так на них вплинула відсутність кримських гір — незмінних свідків і найбільш відданих слухачів одинадцяти попередніх фестивалів.

«Приїжджаю на «Коктебель» третій рік поспіль, — розповідає «УМ» Олексій iз Харкова. — Тут усе ніби класно, але чогось, знаєте, не вистачає. Атмосфери насидженого місця. Це ніби тебе вдягли в чужу кофтину. Ти залишився таким самим, але відчуваєш дискомфорт. Проте море таке ж солоне, а музика така ж сильна».

Організатори просять гостей «зрозуміти і пробачити» — заплющити очі на всі незручності й оцінити їхні нелюдські зусилля.

«Картинка змінилась. Це дійсно «сюр» (сюрреалізм. — Ред.) якийсь. Але люди ті самі, що були у Криму, і це — найголовніше. Треба подякувати людям, які знайшли в собі сили переїхати, а не закрити фестиваль. Це дуже, дуже важливо. Я прекрасно знаю, як тяжко моїм друзям, тому треба робити все, щоб їм допомагати», — переконаний Олексій Коган, український джазмен і вірний друг фестивалю.

А Коктебель уже не той

Поки команда Koktebel jazz festival із великими труднощами облаштовувалась в еміграції, нова влада Криму вирішила попаразитувати на доброму імені фестивалю Лілії Млинарич. У гучній, відомій на увесь світ назві змінили лише одне слово — і от у Коктебелі вже пройшла Koktebel jazz party, організована медіа-холдингом «Росія сьогодні» на гроші російського бюджету.

Засновником її став усім відомий журналіст Дмітрій Кісєльов. У своєму зверненні до гостей він написав: «Життя йде вперед, і, за словами міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, ми вже свідки «переформатування старого світу». Багато чого змінюється. Зате джаз в оксамитовий сезон у Коктебелі звучить, як і колись. Усіх шанувальників цієї магії запрошую і цього року на Koktebel jazz party. Радий, що географія розпочатого нами «Джаз-Коктебеля» розширюється і що старі друзі знову зустрічаються там-таки».

Утім ті, кого одіозний журналіст вважає своїми друзями, відхрещуються від такої дружби. Лілія Млинарич стверджує, що не має жодного стосунку до того, що зараз відбувається у селищі Коктебель у Криму. Ще навесні, відповідаючи на пропозиції російської влади залишити фестиваль на місці, вона чітко дала зрозуміти, що український фестивальне не може пройти на окупованій території.

Коктебельський фестиваль-двійник не лише поцупив лаври «Джаз-Коктебеля», а й скористався іменем його засновниці, щоб «заманити» на свою сцену світових зірок. За словами Олексія Когана, американську співачку Дебору Браун проінформували, що вона виступає на фестивалі в Затоці, хоча насправді чекали її на «Коктебельській вечірці». Команді Лілії Млинарич довелося пояснювати ситуацію артистці, яку ввели в оману російські промоутери.

«Це дуже політично, — розповів Карл Фріерсон, соліст німецького гурту De Phazz. — Мені прислали електронного листа, підписаного арт-директором Koktebel jazz festival. У ньому мене запрошували на фестиваль і пропонували багато грошей. Там був контактний номер. Але я сказав: «Стоп, це ж російський номер. Я знаю людей із jazz festival, а хто цей хлопець і що він робить? Ні, ні, це неправда!». І скільки грошей мені б не пропонували, моє серце і душевний зв’язок залишаться з цим фестивалем».

Окрім того, російські організатори у своїх запрошеннях давали журналістам і учасникам посилання на сайти Koktebel jazz festival. «Це чужий івент, я його не коментую, вони його проводять, як хочуть. Нікому не заборонено проводити свої фестивалі. Не розумію, чому вони так повелися», — сказала про неспортивну поведінку «колег» пані Млинарич.