Три дні з Олегом Ляшком

Мені пощастило три дні бути на передовій разом із лідером Радикальної партії Олегом Ляшком. Якщо коротко: за ці дні я став іще більше пишатися цим політиком.

Став своїм для бійців

Наша подорож розпочалася з відвідин бази батальйону «Айдар» у місті Щастя. Олега Валерійовича бійці батальйону зустріли щиро: фотографувалися з ним, висловлювали свої побажання, нарікали на керівництво АТО, просили сприяння у придбанні каліматорного прицілу до зенітної установки і пікапів для зв’язківців. Відкрите спілкування тривало більше двох годин. Наприкінці розмови бійці «Айдару» вже повністю сприймали Ляшка за свого, розповідали йому, хто і звідки прибув до батальйону, які мають бойові успіхи і плани на майбутнє. Одному з бійців Олег Ляшко подарував власні сонцезахисні окуляри, бо в того були проблеми з очима. А ще в батальйоні «Айдар» Олег Ляшко зустрів громадянку Російської Федерації Юлію Холопу, яка воює поруч із нашими бійцями проти агресора Путіна. Дівчина попросила Ляшка сприяти в отриманні українського громадянства. Олег Валерійович відреагував миттєво: просто там, на базі батальйону «Айдар», було написано заяву на ім’я Президента України з проханням надати героїчній росіянці українське громадянство. Цю заяву Олег Ляшко забрав із собою і пообіцяв передати гаранту.

Осколок від «градів» — на згадку

З бази «Айдару» ми всі вирушили на передову під містом Металіст, де розташовані київські та чернігівські батальйони територіальної оборони. Кияни скаржились мені та Андрію Лозовому як депутатам Київради на відсутність у них знеболювальних, які дуже потрібні на передовій. А чернігівчани взагалі по-свійськи, по-домашньому зустріли Олега Ляшка, адже він — їхній земляк. Я стояв і дивувався, як пан Олег може пам’ятати таку кількість людей? А він упізнавав то одного, то іншого воїна, згадував місця зустрічі з ними. Солдати-чернігівчани поскаржилися своєму відомому земляку на пробитий бак для питної води і на те, що хтось зупинив свердловину, з якої вони ту воду набирали. За декілька хвилин питання водопостачання було вирішено, знайшли авто-водовоз і свердловину, з якої закачали воду. А Сергій Шакун — представник АТО в Сіверськодонецьку і лідер радикалів на Луганщині — отримав від Ляшка наказ закупити баки для питної води на передову. На прощання земляки подарували головному радикалу України на пам’ять осколок від «градів», якими російські терористи обстрілюють позиції наших військ. Просили засунути цей осколок в пельку нардепу-регіоналу, спонсору сепаратистів — Олександру Єфремову. Саме тут, на передовій, натхненний подвигами наших героїв Ляшко записав звернення до народу з приводу річниці Незалежності України.

Повалили Леніна

На другий день нашого візиту на Луганщину припало свято Державного прапора, яке ми відзначали разом з мешканцями Сіверськодонецька та Рубіжного. Між цими містами терористи підірвали міст, тож пересування людей було дуже ускладнене. Утім активісти розтягнули над цим підірваним мостом величезний український стяг, який символізував не просто єдність Сіверськодонецька і Рубіжного, а єдність цілої країни, яку сьогодні в боях виборюють наші герої. Олег Ляшко особисто переводив жінок похилого віку через зруйнований міст. Незважаючи на те, що в акції брали участь представники різних політичних партій, жоден з них поганого слова Олегу Валерійовичу не сказав. Навпаки — всією громадою звернулись до головного радикала країни сприяти у знесенні ідола Леніна. Хоча місцеве керівництво саботувало надання техніки для демонтажу пам’ятника кату українського народу, Олег Валерійович зміг побороти протидію чиновників і особисто брав участь у знесенні цього ідола, наголосивши, що нашій країні потрібні не ідоли комуністичних вождів, а церкви, лікарні, школи...

Згадали Майдан

Наступного дня ми відвідали добровольчий батальйон «Луганськ-1». І тут нам розповіли про ті самі проблеми, що й в інших батальйонах: брак знеболювальних, форми, бронежилетів, касок. Але найголовніше — в батальйоні була відсутня бодай одна снайперська гвинтівка. Коли я писав цей матеріал, то допомога батальйону від Олега Ляшка вже надходила, але питання снайперських гвинтівок мало б вирішитись у Міністерстві внутрішніх справ, якому батальйон підпорядкований. В курилці бійці разом з Олегом Ляшком за кружкою чаю відзначали День Незалежності. І знову Олег Валерійович зустрів безліч знайомих. Цього разу — по подіях на Грушевського. Старший чоловік підійшов і потиснув руку Олегу Ляшку. Сказав, що готовий знову вийти на Грушевського з коктейлями Молотова, якщо влада не виконає вимоги Майдану, за які загинула Небесна сотня і зараз гинуть наші воїни. Сказав, що готовий знову стояти разом з Ляшком на барикадах та передовій, бо він йому довіряє.

Підняли Державний прапор

Просто з бази батальйону «Луганськ-1» у супроводі комбата Андрія Левка виїхали на передовий блокпост, який утримує цей батальйон під шахтою «Карбоніт» між Попасною і Первомайськом. На блокпосту підняли Державний прапор. Мимохідь Ляшко допитав затриманого негідника, який перед цим паплюжив український стяг. Бійці знову попросили зробити фото на пам’ять з Олегом Валерійовичем, а одному з розвідників політик подарував свій годинник і бронежилет. Атмосфера була вражаючою. Поруч працювала наша артилерія по позиціях окупантів, а ворог відповідав нам «Градом».

На завершення нашої подорожі Луганщиною заїхали всією командою до місця розташування третього львівського територіального батальйону «Воля». Туди побратими з Радикальної партії за ініціативою Олега Ляшка завезли два «КамАЗи» харчів, форми, медикаментів та інших необхідних речей. Взяли участь в освяченні прапора частини, передали подарунки і великий український прапор, який львів’яни пообіцяли встановити над звільненим Луганськом.

Звідти вирушили в Донецьку область, проїхали зруйнований Слов’янськ і заїхали до Краматорська, де розташовується командування АТО. У Краматорську вирішили перекусити, зупинились біля кафе «Марія». Два літні майданчики цього кафе повністю забиті людьми. Ляшка зустріли бурхливими оплесками. Ми з однодумцями повечеряли, а Олег Валерійович не зміг доїсти навіть порцію морозива, бо до нього підходили десятки мешканців Краматорська, дякували за роботу, за підтримку наших військових. Підходили люди різного віку: від дівчат, які назвали себе «краматорськими бандерівками», до чоловіків у літах, які уклінно дякували Ляшку за його громадянську позицію. Одна жіночка принесла великий пакет монет і попросила витратити їх на підтримку армії. Ці гроші вона збирала на поїздку в Париж, але вирішила, що сьогодні вони більше потрібні бійцям. Ми передали цю пожертву на закупку апаратів зовнішньої фіксації для наших поранених.

Народна любов — відповідь на жертовність

Три дні з Ляшком — три дні величезних вражень, відкриттів. За три дні я побачив вражаючу працездатність і жертовність Олега Валерійовича, а у відповідь — всенародну любов до нього. Я схиляю голову перед цією непересічною особистістю, воістину народним політиком. Перебуваючи поруч з Олегом Ляшком ці три дні, я побачив його справжній, а не паперовий, рейтинг, побачив його підтримку на нещодавно окупованих територіях. Побачив і зрозумів, що соціологи не помиляються: Ляшка любить український народ, а він у відповідь йому жертовно служить.

Звичайно, знайдуться ті, хто скаже, що я зацікавлена особа і тому можу бути необ’єктивним. Я пропоную всім, хто має сумнів у написаному мною, запитати про описані події в їхніх учасників — бійців підрозділів, у яких за ці три дні ми встигли побувати.

Ігор МОСІЙЧУК, політичний в’язень режиму Януковича,
екс-заступник командира спецбатальйону «Азов», керівник Центру допомоги учасникам АТО