«Пєтя» і «вовк»,

Пунктик Путіна

Незграбні виправдання Москви безнадійно запізнилися: світ i так зрозумів, що отримав від Путіна непрямі докази його вини. Тому коментарі Пєскова мало кого цікавили: проукраїнська спільнота зосередилась на пропозиціях Путіна, оцінюючи їх як з точки зору реалістичності, так і з точки зору щирості. Вони, до речі, є наступними. 1. Припинення «наступальних операцій» терористами. 2. Відведення українських військ «на відстань, що виключає можливість обстрілу населених пунктів артилерією і всіма видами систем залпового вогню». 3. Міжнародний моніторинг за ситуацією. 4. Відмова від застосування бойової авіації. 5. Обмін полоненими. 6. Відкриття «гуманітарних коридорів» для біженців та вантажів. 7. Відновлення соціальної інфраструктури.

Майже всі пункти «путінського миру», окрім, хіба що, п’ятого та сьомого, викликають чимало уточнювальних запитань. Головне з яких наступне: хто гарантуватиме, що за всіма пропозиціями кремлівського вождя не криється підступ — iще цинічнiший та жорстокiший, аніж усі попередні? Адже ми вже проходили і «гуманітарний конвой», який пограбував військові підприємства Луганська, і коридори для відступу наших бійців, які виявилися пасткою і вартували життя багатьом iз них, і так зване «перемир’я», котре виявилося напрочуд одностороннім.

Візьмемо, для прикладу, перший та другий пункти плану. Хто має почати першим просування назустріч миру — армія України чи сепаратисти разом зі збройними силами Росії? Хто виступить гарантом, що наш відступ не завершиться ворожим наступом? Тепер щодо пункту третього: що саме мається на увазі під «міжнародним моніторингом»? Чи розуміє Путін, що знадобляться не десятки і не сотні емісарів ОБСЄ, аби контролювати кожен рух супротивників у «гарячих точках»? Бо коли Європа надсилає на схід України лише кілька своїх спостерігачів, на них ніхто й не думає зважати — як це було у випадку з «гуманітарним конвоєм».

«Не вірю!»

Президент України Петро Порошенко вважає, що план врегулювання кризи на південному сході було б корисно мати перед черговим раундом перемовин у Мінську, які відбудуться сьогодні, 5 вересня. Йдеться, нагадаємо, про «круглий стіл» за участю «деенерівців» та «еленерівців», а також Леоніда Кучми, посла Росії в Україні Михайла Зурабова та представників ОБСЄ. Що ж, мати такий план було б дійсно непогано, якщо йдеться саме про керівництво до дій, а не про черговий папірець, котрий коштує дорожче, аніж обіцянки Росії.

Натомість Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк вважає, що Путін просто напускає туману. Він намагається обманути Захід, котрий якраз скликав саміт НАТО і запросив на нього Порошенка — зокрема, й для того, аби обговорити подальшу співпрацю між Україною та Альянсом. Окозамилювання знадобилося Кремлю ще й для того, аби уникнути нових санкцій iз боку Європи та Америки.

«Справжній план Путіна — це знищення України і відновлення СРСР. Усі попередні погоджені з Росією домовленості — в Женеві, в Нормандії, в Берліні, в Мінську — російський режим або просто ігнорував, або нахабно порушував», — зазначив Яценюк. За його словами, «найкращий план для припинення війни Росії проти України складається лише з одного пункту: Росія прибирає свою регулярну армію, найманців і терористів з української території».

Із тим, що Путіну немає віри, погоджується і недавній кандидат у президенти України — Юлія Тимошенко. Вона вважає, що намір Путіна полягає у тому, аби перетворити схід України на Придністров’я. А ось як коментує путінські ходи прес-секретар державного департаменту США Джен Псакі. Оголошеному плану Путіна бракує важливих моментів, серед яких — питання підтримки росіянами проросійських бойовиків, зазначає вона. «План президента Путіна однозначно не передбачає цього. Тому на даний момент має бути зроблено ще багато роботи», — резюмує Псакі.

Те, що Путін є вовком в овечій шкурі, ні в кого не викликає сумнівів. З хижаками ж конструктиву не вийде за жодних умов. Єдина тактична вигода від вивчення його так званого «мирного плану» може полягати у тимчасовій паузі та спробі виграти трохи часу. Поки ведуться перемовини на саміті НАТО, поки Європа «дозріває» до чергової порції санкцій, час працює на нас. Але так буде не завжди, і в недалекому майбутньому Порошенкові не уникнути прийняття серйозних рішень. Зокрема, й щодо цього «плану».