Про роль КДБ в історії СРСР і України написано вже багато. Однак щойно видана книга «Будні районного гебіста» (видавництво «Український пріоритет») проливає нове світло на «тонкощі» діяльності радянської спецслужби проти власних громадян.
Автор Володимир Ушенко щиро зізнається, що був вихований (як і більшість у ті часи) в кращих радянських традиціях, тож ні в чому не сумнівався, а сумлінно боровся проти ворогів соціалізму. І лише потік інформації часів горбачовської перебудови (раніше не доступної) відкрив йому очі на справжню суть КДБ. Книга написана у формі сповіді й фактично є викриттям системи тотального контролю за настроями радянських людей. До слова, вона цілком може служити прекрасною ілюстрацією до історії України часів СРСР.
Як свідчить автор, головним завданням КДБ в Україні було придушення абсолютно всіх проявів української національної свідомості. Ніхто не мав права сумніватися в єдино правильному вченні керівної партії. Особливо пильно стежили за дисидентами, які ніяк не хотіли ставати «совками» і в усьому дотримувалися альтернативної думки. Проти таких «розумників» влаштовували психологічний терор: не давали влаштуватися на роботу, провокували на порушення законів тощо. Автор пригадує випадок, коли й до нього в район приїхав на поселення дисидент, якого випустили з в’язниці, і щиро зізнається, що спроба зламати інакодумця зазнала повного фіаско.
Особливим успіхом для опера вважалося залучення дисидента до співпраці. Більшість відмовлялася. Для декого навіть сама пропозиція ставала моральним ударом, яка позбавляла їх внутрішнього спокою. Однак знаходилися й оригінали. Один iз таких підписав документ про співпрацю, але в дописах писав відверті дурниці, а при зустрічах насміхався над чекістами.
Якщо траплявся «міцний горішок», на нього часто фабрикувати липову справу: мовляв, співпрацює — такий хід чудово підходив для шантажу чи розповсюдження чуток. Скажімо, автор дослідив справу театрального режисера і політика Леся Танюка, який теж начебто співпрацював. «Чиста фальшивка, — підсумовує Володимир Ушенко, — там навіть документи начебто різних років написані однією ручкою».
Натомість згадує іншого українського політика, який свого часу допоміг спровадити Василя Стуса за ґрати і нині продовжує каламутити воду в Україні, намагаючись втягнути її в нове російське ярмо. Ось цей діяч, ще будучи студентом, «стукав» на всіх, аби тільки вислужитися перед органами. Багато нинішніх політиків і громадських діячів — колишні сексоти (секретні співробітники). Автор називає і їхні імена, і агентурні клички.
Книга насичена розповідями про невідомі сторінки боротьби за владу в СРСР та події часів Другої світової війни. Автор стверджує і документально доводить, що на Київщині під час війни головний рух опору німецьким окупантам був під керівництвом УПА.
Ще одна дуже важлива річ: анатомія КДБ, яка дається в книзі, пояснює багато з того, що нині відбувається на Донбасі. Не важко там помітити смертельний почерк і вбивчі методи колишнього КДБ, а нині ФСБ, від якого постраждали сотні народів світу.
Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>
...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>
На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>
Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>
Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>
Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>
