Березань — територія безміру

Таємниці «особняка смерті»

«У нас, у Березані, ще не закінчилися 90-ті!» — серед почутого від мешканців міста одразу звертаю увагу на цю фразу. Саме нею тут зустрічали мого колегу два роки тому. Минув час, змінилася країна, але не окремо взяте місто Березань.

Два роки тому «Україна молода» (№066 за 08 травня 2012 року) детально розповіла про порядки, які у цьому місті встановив голова фракції Партії регіонів місцевої міськради Юрій Грицун. Він же ж — кримінальний авторитет «Сивий». Подібне «роздвоєння особистості» дозволяло панові Грицуну активно «покращувати» ввірене йому місто. Рейдерство, вседозволеність, безкарність, цілковита відсутність навіть натяку на закон — усе це буйним квітом процвітало у місті.

«Ці хлопці нас зупиняли і збирали виторг. Або казали, куди треба привезти гроші. Якщо відмовлялися — казали, що приїдуть убивати», — місцева мешканка Нінель Іванівна розповідає про методи походження первинного капіталу нині шанованого місцевого політика Юрія Грицуна. І убивали. Кого калічили, кого — зовсім.

Уже восени 2012 року, півроку після того, як побачила світ стаття у нашій газеті, в маєтку Юрія Грицуна згорів працівник, мешканець села Оленіне Камінь-Каширського району Волинської області Валентин Мельник. Це була дуже загадкова смерть. Люди у місті висували різноманітні версії. Які, втім, абсолютно не зацікавили місцевих правоохоронців. А Баришівська міжрайонна прокуратура відмовилася порушувати кримінальну справу. «Смерть Валентина Юрій Грицун кілька днів приховував від його рідних, — розповідає мати покійного. — Потім помічник замовника відвіз тіло сина додому, давши 3 тис. гривень. На поховання».

Подібна «коректність» людей у погонах уже невдовзі призвела до ще однієї смерті — у цьому ж маєтку Юрія Грицуна. А загадок, із нею пов’язаних, було ще більше. Так, 3 травня 2014 року гине ще один працівник, мешканець волинського села Оленіне — Василь Обушко. Але його тіло було уже знайдено у посадці... Для прокуратури знову ж — жодних знаків питання! І жодної кримінальної справи.

Логіка міліції: бив, але забув? Не винен!

«Творча» співпраця екс-бандитів, міської влади та правоохоронного сектору, які активно і цинічно «кришують» безмір у районі, вражає. «На подвір’ї власного будинку жорстоко побили Володимира Вареніченка, депутата Березанської міськради, члена Громадської ради при Київській облдержадміністрації, — розповідає депутат Березанської міськради, голова міської організації партії «УДАР» Володимир Подрєзов. — Ситуація виявилася більш ніж очевидною: нападник, такий собі С., втікаючи, загубив біля будинку жертви свій мобільний телефон».

Здавалося, найулюбленіша і найпростіша ситуація для правоохоронців: є жертва, є свідчення, є нападник, який через власну самовпевненість виявив себе. І старший слідчий Баришівського райвідділу міліції Л. Наумовська скрупульозно описує весь хід розбійного нападу: як С. бив Володимира долонею руки по обличчю, як збив iз ніг, як бандюк сів зверху на свою жертву та продовжив завдавати удари по голові... Побиття відбувається в хаті, на очах доньки Вареніченка, яка з усіх сил намагається порятувати батька. Ці факти також лягають у лист, підписаний шановною слідчою.

Саме тому висновок, який робить офіційний представник міліції, шокує — і змушує засумніватися, чи справді міліцейські слідчі у Березані користуються тією ж самою логікою, що й решта людей! «Будь-які докази спричинення громадянином С. тілесних ушкоджень громадянину Вареніченку не знайшли свого підтвердження (!), а також свідки та очевидці даної події відсутні (!)», — пише у своєму листі голові Баришівської районної ради старший слідчий Наумовська. А тоді робить «геніальний» висновок, який може поставити її витвір в один ряд із класиками найкращих зразків детективного жанру. — Можливо, С., ухиляючись від ударів (!) Вареніченка, і вдарив Вареніченка В.П. Проте він цього точно сказати не може, так як не пам’ятає».

А оскільки людина не пам’ятає, що вона робила, то, судячи за логікою пані Наумовської, ця людина... не робила нічого поганого! Цю шедевральну точку зору старший слідчий, тобто людина, яка має юридичну освіту, майстерно огортає в обгортку законності. «Тому дії С. необхідно кваліфікувати як необхідну оборону згідно зi ст. 36 КК України», — один розчерк пера посадової особи, і нападник перетворюється на жертву!

Іншими словами, дії людини, яка влізла до чужого будинку, била його господаря по голові, кидала на землю і продовжувала бити, треба кваліфікувати як «дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається». Принаймні так вважає старший слідчий Наумовська. І найцікавіше, що боротися з цією цинічною фантасмагорією від правоохоронців навіть не спробувала, скажімо, місцева прокуратура.

Ще один напад, у якому захисники закону не вбачають криміналу, — тілесні ушкодження заступнику голови Громадської ради при Київській ОДА Володимиру Проценку на заходi iз вшанування пам’ятi героїв Небесної сотнi. Нападником виявився однокласник Юрія Грицуна — Олексій Гресько. Мабуть, за логікою місцевих правоохоронців, бандит також «захищався» від громадського активіста.

«Ринок мій, як і пеньочки біля хати!»

Після цих фактів навіть важко дивуватися, чому прокуратура закриває очі на рейдерське захоплення «Привокзального ринку». «Спочатку наше ТОВ тривалий час перебувало під постійним прицілом контролюючих органів міста, — розповідають Валерій Чуша та ще понад два десятки членів ініціативної групи, яка вирішили захиститися від надмірних апетитів Юрія Грицуна та його соратника, міського голови Анатолія Дунаєнка. — Продовжуючи тиск, за підтримки міського голови була піднята на 12% орендна плата за користування земельною ділянкою, що автоматично призвело до збільшення плати за оренду торгових місць».

Але цим «креатив» угруповання місцевої влади не закінчився. Наприкінці червня нинішнього року ринок намагалися захопити невідомі люди, які представилися... «Правим сектором» із Києва. Задумка не пройшла: вистачило одного дзвінка до керівництва справжнього «Правого сектору». «Ми хвилюємося за своє майбутнє. Адже маємо дуже наочний приклад, коли ринок «Натан», який був постійним платником до бюджету міста, нині переданий нібито в комунальну власність, і кошти від діяльності ринку йдуть невідомо куди», — каже Валерій Чуша і нагадує: торік «Привокзальний ринок» разом iз працюючими на ньому підприємцями поповнив бюджет на 983 тис. гривень!

Мовчать правоохоронці і про самовільно вирубані три гектари (!) лісу — поблизу того самого смертельно небезпечного маєтку Юрія Грицуна. Ліс «господар» Березані пустив під ніж, а звільнену від насаджень територію просто-напросто привласнив! Без жодної зайвої бюрократії.

Розмовляючи з березанцями, дізнаємося про їхню участь у підтримці Майдану. Шокує нас Володимир Подрєзов: «Наша Березань, як це не дивно, причетна і до організації... Антимайдану!». Під час Революції гідності Березанська міська рада, як і більшість людей у столичному регіоні, ухвалила рішення про підтримку вимог народу. «Але керівник міської організації ветеранів В’ячеслав Парахнюк не виконав рішення органу самоврядування та організував і навіть проплатив 6 автобусів із так званими «активістами», які мали підтримати режим Януковича, — розповідає депутат. — Це були обдурені люди, яким обіцяли заплатити по 300 гривень із вкрадених грошей».

За такі дії депутати міськради висловили осуд Парахнюкові та зажадали відсторонити його від керівництва організацією. Але минуло вже чотири місяці, а віз і далі там — Парахнюк, ніби нічого й не відбувалося, продовжує очолювати організацію, яку фінансують iз міського бюджету. Попри рішення міськради! Але до чого тут думка депутатів, якщо Парахнюка та його антинародні ініціативи активно підтримує міський голова Анатолій Дунаєнко?!.. Той самий, який у російській агресії проти нашого народу вбачає лише провину нової влади.

«Ми неодноразово повідомляли про ситуацію у Березані у Генеральну прокуратуру. Наразі жодної реакції! Залишається сподіватися, що новий Генпрокурор, який розслідує механізми тоталітарного «беспредєлу», зуміє навести лад у нашому місті», — каже голова Ради керівників м. Березань, заступник голови ГО «Народний контроль» Петро Матюха.