Дерибан із люстрацією

«Змішались в купу коні, люди»

Попри чутки, що Рудика викрали і відправили в зону АТО копати траншеї, сам чиновник уже в Києві і навіть устиг дати прес-конференцію. Аналізуючи розрізнені факти цього загадкового викрадення, на думку мимоволі спадає класичне «змішались в купу коні, люди». Але — про все по порядку.

Головним збурювачем пристрастей довкола приїзду Рудика став у недавньому минулому один із лідерів місцевої «Свободи» і радник очільника цієї політичної сили Олега Тягнибока, а нині — доволі помітна особа у проводі «Правого сектору», Андрій Денисенко. Саме під орудою пана Андрія декілька десятків молодих людей у чорній формі з відповідними написами спершу навідалися до будівлі обласної прокуратури, де в категоричній формі поспілкувалися з одним із її відповідальних осіб. А потім «правосеки» хутко повсідалися до одного мікроавтобуса і декількох легкових авто й вирушили до будівлі Кіровського райвідділу міліції в обласному центрі. «Поїздка (Рудика до Дніпропетровська. — Ред.) стосувалася виділення земельних ділянок для учасників АТО. Просто перед будівлею Кіровського райвідділу міліції озброєні невідомі витягли Сергія Рудика з автомобіля, побили, закинули в іншу машину, викрали його автомобіль і відвезли в невідомому напрямку. Зараз зв’язку із Сергієм Рудиком немає, доля його невідома, ми вже звернулися до Служби безпеки України», — так прозвучала розтиражована в інтернеті перша інтерпретація подальших подій із вуст однопартійця голови Держземагентства Юрія Сиротюка.

«Мене викрали. Велика кількість людей, 8 осіб. Побили, запакували в машину і відвезли на допит в обласну державну адміністрацію, — пізніше розповідав і сам Рудик. — Приблизно о 10-годині вечора в четвер мене двічі чи тричі возили в держадміністрацію з мішком на голові, постійно обговорюючи питання про те, що я повинен зробити, щоб повернутися живим із Дніпропетровської області». Як запевняє Сергій Рудик, у Дніпропетровську його утримували в декількох підвалах із мішком на голові і в наручниках.

Фінал цієї історії, зі слів Сергія Рудика, виглядає не менш загадковим, аніж саме викрадення. За його словами, його привезли в штаб батальйону «Дніпро» — перепустка була виписана за дорученням заступником голови облдержадміністрації Геннадієм Корбаном. Однак пізніше люди, які «бранця» утримували, просто пішли, і Рудик зміг повернутися до Києва. «Приблизно об 11.30 наступного дня я зрозумів, що можна їхати: людей, які мене охороняли вночі, поруч уже не було, мені дали можливість вийти, я потрапив відразу в офіс «Свободи», — стверджує Сергій Рудик.

Андрій Денисенко, який разом із заступником «губернатора» Геннадієм Корбаном на прес-конференції у приміщенні облдержадміністрації пролив світло на обставини скандалу, назвав дещо іншу мету візиту очільника Держземагентства до Дніпропетровська. За інформацією Денисенка, Рудик мав поспілкуватися зі своїм активом та представити нового очільника дніпропетровського обласного підрозділу Держземагентства в області 29-річного Вадима Чувпила. 

Саме кандидатура останнього і викликала бурхливий спротив на Дніпропетровщині. «Це абсолютно недосвідчений 29-річний молодий чоловік — начальник міськвідділу земельних ресурсів Кривого Рогу. Він — ставленник віце-прем’єра Януковича Олександра Вілкула і олігарха Ріната Ахметова. У Кривому Розі Чувпило є символом корупції і беззаконня. Люстраційний комітет був категорично проти такого призначення. Нашу позицію підтримала обласна держадміністрація. Але Рудик приїхав до Дніпропетровська, зібрав депутатів обласної ради від Партії регіонів і спробував провести незаконне рішення облради про затвердження Чувпила главою обласного управління земельних ресурсів. Більшість наших активістів зараз на фронті, але я дуже рада, що нам вдалося зібрати людей і перешкодити Рудику вчинити цей жахливий акт беззаконня», — коментує ситуацію координатор Люстраційного комітету Дніпропетровської області Таміла Ульянова.

Не шкодував гострих слів на адресу Сергія Рудика і Геннадій Корбан, який зазначив, що «у непростий для України час, коли на фронті гинуть люди, різна мерзота їде вирішувати свої питання». Що ж до завданих травм, то Андрій Денисенко запевнив, що у Сергія Рудика в Дніпропетровську постраждав хіба що дорогий піджак від фірми «Корнеліан». «Сподіваюся, пан Рудик доведе свій патріотизм на фронті — він нам дуже довго про свій патріотизм розповідав. Машина на фронт його чекає, зараз видаємо пану Рудику бронежилет, він розпишеться в отриманні зброї, і відправимо прямо на передову», — заявила координатор штабу Національного захисту Дніпропетровської області Катерина Чижик.

Дим не без вогню

Власне, у цій справді детективній історії, за великим рахунком, приводів до ось такого поводження зі столичним високопосадовцем може бути два. Перший — це «щире» прагнення люстрації. Бо саме криворізький регіон став показовим майданчиком для демонстрації зухвалого і безкарного дерибану земель сільськогосподарського призначення, які ще недавно були загальнонародним надбанням. І всі кінці ведуть до формально колишньої, але фактично непорушної, влади (бо реальних змін поки що не відбувається), уособленням якої є вищезгаданий Олександр Вілкул.

Схема для «прихватизації» застосувалася доволі проста. Підприємство доводилося до банкрутства, а після завершення процедури ліквідації його землі опинялися в інших руках. Звісно ж, утаємничених, хоча чутки частенько вказували, хто за цим стоїть. А бувало й так, що, відчуваючи власну безкарність, ніхто не очікував навіть завершення процедури ліквідації ...

Ось лише один із прикладів. Ще 24 грудня 2012 року Микола Гава, уповноважений від імені 183 осіб, мешканців села Вільне Криворізького району та колишніх працівників Державного підприємства «Дослідне господарство Національної академії аграрних наук «Червоний шахтар», звернувся до тодішнього «регіонального» голови райдержадміністрації з клопотанням про надання їм на законних підставах у власність земельних ділянок. У відповідь людям було повідомлено, що таке питання можливо вирішити тільки після завершення процедури ліквідації підприємства, яка мала завершитися 28 лютого 2013 року.

А потім селяни були приголомшені новою інформацією, що ще 5 грудня 2012 року, коли про завершення процедури ліквідації підприємства не могло навіть бути мови, той же голова райдержадміністрації своїм розпорядженням передав понад 3 тисячі гектарів до земель запасу Вільненської сільської ради. А вже через тиждень (!) ці землі оперативно передаються комунальному підприємству Широківської районної ради Дніпропетровської області «СП «Широківське».

Попри всю очевидність беззаконня таких діянь, обурені й зухвало обдурені селяни дотепер нічого домогтися не можуть. Микола Гава звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування як незаконного розпорядження голови Криворізької райдержадміністрації від 5 грудня 2012 року, але отримав відмову. Щоправда, суддя у своїй постанові на 7 сторінок так і не спромігся пояснити, згідно з якою нормою закону землю можна відчужувати на користь третіх осіб до завершення процедури ліквідації підприємства. Не спромоглися це пояснити і в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді, але апеляційну скаргу Миколи Гави відхилили. І це не дивно. Бо судова система лишилася та сама. А «служителі феміди» достеменно знають, що за найабсурдніші й найбезглудіші рішення іменем держави, тобто кожного з нас, жодна волосина з їхніх голів не впаде. Тепер селяни сподіваються на суд касаційної адміністративної інстанції. Все ж там нещодавно хоч голова змінився ...

Проте вітер перемін подув і на Дніпропетровщину. Нині у Господарському суді Дніпропетровської області слухається звіт арбітражного керуючого, який опікувався санацією ДП «ДГ «Червоний шахтар», — молодого хлопчини, що толком нічого не може пояснити. А ні того, чому за наявний у господарстві транспорт виручили вдесятеро менше коштів у порівнянні з його оціночною вартістю, а ні чому не включили до складу ліквідаційного матеріалу 500 голів свиней, а ні багатьох інших елементарних речей. Гучне судове засідання відкладено в очікуванні пояснень і відповідальних осіб Національної академії аграрних наук.

І подібна схема відчуження земель існувала в усьому криворізькому регіоні. У Люстраційному комітеті однією з осіб, причетних до її активного втілення в життя, називають саме «молодого та раннього» Вадима Чувпила. Хоча це теж було одним з основоположних принципів «регіональної» влади — ключову роль у таких оборудках звалювати на ще не зміцнілі плечі «молодих та ранніх», які за віком не спроможні «все у цьому житті зрозуміти».

На такому тлі люстраційна рішучість, продемонстрована у Дніпропетровську Сергієві Рудику, може здатися похвальною попри неприпустимість методів, до яких при цьому вдалися. От тільки така палка зазвичай буває з двома кінцями. Бо, не виключено, що на тлі люстраційних гасел хтось прагнутиме вирішувати особисті інтереси.

«Вимагали, щоб я підписав наказ на звільнення першого заступника Держкомзему по Дніпропетровській області, який був три тижні тому призначений, і призначити свою людину», — повідомив Сергій Рудик в ефірі популярної телепрограми «Подробиці». Погодьмося, ці слова теж варті уваги... Бо йдеться про те, хто покінчить раз і назавжди із земельним дерибаном насамперед у криворізькому регіоні. Бо сказати «ні» вихідцеві звідти Вадимові Чувпилу — це лише перший крок. А другим має стати наведення справжнього порядку в традиційно «хлібній» сфері земельних відносин.