Як Сан Санич контролером став

Колишній столичний градоначальник Олександр Омельченко провів цьогоріч до Київради свою партію «Єдність». Сан Санич став депутатом, а відтак й отримав право засідати у комісіях КР. Більше того, навіть очолювати їх. На одному з останніх засідань Київрада створила тимчасову комісію з перевірки комунальних підприємств, у статутних фондах яких є частка майна територіальної громади Києва. Головою такої комісії став Олександр Омельченко, екс-мер Києва.

Під підприємствами, які проінспектують у першу чергу, на увазі мають «Київміськбуд», «Київгаз», «Київводоканал», «Київенерго» та деякі інші компанії. Було вирішено, що комісія пропрацює рік (власне, більше й недоцільно, адже в жовтні 2015-го — наступні вибори Київради), а звітуватиме щомісяця. До складу цієї групи однодумців увійшли 59 депутатів, які проаналізують, наскільки ефективним було управління названими суб’єктами господарювання, а також те, чи належним чином використовують у місті комунальну власність.

Почати роботу комісії Олександр Омельченко планує, судячи з усього, з «Київміськбуду». Принаймні більшість його публічних коментарів зосереджена саме на цій темі. Спецкомісія перевірить передусім законність призначення на посаду президента компанії Ігоря Кушніра, якого пов’язують з екс-главою АП Сергієм Льовочкіним і колишнім керівником ДУС Андрієм Кравцем.

Другий момент, який турбує теперішню Київраду, полягає у тому, чи була ефективною приватизація, продаж та оренда майна, яка здійснювалась «Київміськбудом»? Відповідь на це, очевидно, є негативною. Третій блок питань до «Київміськбуду» полягає в тому, чому протягом останніх трьох років компанія практично не будує соціальне житло та інші об’єкти соціальної міської інфраструктури: школи, дитсадки, стадіони?

В усьому цьому й розбиратиметься Омельченко разом із соратниками. Все б нічого, але є одна деталь. У недалекому минулому Сан Санич сам мало не став фігурантом кримінального переслідування. Втім екс-мер завжди був дуже обережним, він не лишав доказів причетності до деяких «геніальних» господарських рішень.

Приміром, у 2002-му Генпрокуратура порушила кримінальну справу за фактом будівництва фітнес-центру на території Національного заповідника «Софія Київська» та кав’ярні в Києво-Печерській лаврі. Справа була гучна, однак хто мав понести персональну відповідальність за паплюження древніх святинь, прокурори так і не встановили.

Тодішній очільник ГПУ Святослав Піскун заявляв, що у нього є питання «до Олександра Олександровича Омельченка як до керівника Київської міської адміністрації». Але питання це, врешті-решт, так і не прозвучало: Піскун не зумів або не захотів його сформулювати.

Два роки по тому, у 2004-му, ГПУ знову впритул наблизилась до мера Києва: цього разу правоохоронці порушили справу за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами КМДА при розподілі та наданні житла. І знову-таки, розслідування нічим не завершилось, а на тему, якою була роль у всьому цьому градоначальника Омельченка, прокурори особливо не розводились.

Того ж таки 2004-го Київрада передала понад 500 га землі у Пущі-Водиці у руки приватних осіб. Дорогоцінну землю розпаювали між новими власниками, серед яких були тодішні міністри та народні депутати — такі, як Степан Гаврик, Олександр Кузьмук тощо. Партія зелених довго обурювалася цим фактом, акцентуючи на тому, що Пуща-Водиця — земля заповідна, тож без причетності Омельченка до цього ганебного розбазарювання справа явно не обійшлася.

Вийшовши дивовижно сухим з усієї брудної води, що лилася на нього потоками, Олександр Омельченко спокійно дожив до 2014 року, коли, за іронією долі, набув права перевіряти інших у тому, в чому звинувачували його. Ровесник Кучми, 76-річний Омельченко не думає про заслужений відпочинок.

Він думає про прихованих корупціонерів, забуваючи про те, що колись і його самого зараховували до їхнього кола. Чи, може, якраз про це Омельченко не забуває ані на мить? Тяжко сказати, як тяжко й виміряти міру цинізму у колишніх, так і не люстрованих, можновладців. Він (цинізм) здається просто невичерпним.