Нехай вона вам краще зогниє!

А давайте по-чесному!

Наприкінці минулого тижня українська ГТС нарешті позбулася титулу «валіза без ручки». Верховна Рада підтримала законопроект про реформування нашої «труби». Закон було ухвалено у другому читанні — і в цілому. Головна особливість документа — він передбачає реформування «Нафтогазу України» відповідно до законодавства європейського співтовариства.

Тобто новий закон скасовує обмеження на передачу в оренду чи концесію магістральних газогонів і підземних сховищ газу на платній основі — без права відчуження. На базі цілісного комплексу із перекачування і зберігання газу створять окремі компанії-оператори магістральних газогонів і компанії-оператори вітчизняних підземних газосховищ. Саме за таким принципом функціонує паливний сектор у Європі та інших розвинених державих.

«Ухвалення цього документа — це важливий крок, який дозволить зменшити ризики транзиту газу територією нашої держави, які виникли через загострення українсько-російських відносин», — сказав голова «Нафтогазу України» Андрій Коболєв. За його словами, закон №4116а дозволить залучити інвестиції західних компаній у нашу ГТС — при тому, що контрольний пакет акцій залишається у власності держави. А це, у свою чергу, дозволить краще інтегрувати наш паливно-енергетичний комплекс у єдиний європейський енергетичний простір.

«У ситуації, що складалася нині, — це єдино можливий шлях для захисту енергетичних інтересів нашої держави, — каже Коболєв. — Українська ГТС, як відомо, залишається у державній власності, але всі бізнес-процеси збудують за європейськими стандартами. Цей факт зробить нашу газотранспортну систему прозорою і зрозумілою західним партнерам».

Багато рівнів захисту. Від Москви...

Не менш важливою є і багаторівнева «система захисту» нашої «труби» від зазіхань Москви. Яка, як відомо, впродовж багатьох років наполегливо намагалася заволодіти цим цінним для неї активом — і диктувати свої умови не лише Україні, а й Європі. Як саме поводиться Кремль щодо транзитної держави, у якої він викупив її газотранспортну систему, дуже яскраво свідчить досвід сусідньої Білорусі. На думку експертів, втрата нашої ГТС означала би початок втрати української незалежності.

Тож у законі саме цей момент прописували особливо старанно. По-перше, новий закон де-юре забороняє «Газпрому» брати участь в управлінні нашим газогоном. Тобто частка держави у цих утвореннях має бути не меншою за 51%, а іншими акціями можуть володіти лише компанії-резиденти Європи та США, які вже мають досвід транспортування і зберігання газу в своїх країнах.

А у ході засідання 14 серпня депутати суттєво посилили контроль за тим, аби під вивіскою «європейської» структури раптом не з’явилася компанія із кремлівським корінням. Так, компанії, які братимуть участь в управлінні нашою ГТС, мають в обов’язковому порядку відкрити повну інформацію про своїх власників. Зміна таких власників має обов’язково узгоджуватися з українською стороною.

Експерти до змісту цього закону ставляться позитивно. «Закон робить реальними ті механізми, які раніше побоювалися запроваджувати у дію — це оренда ГТС, — каже президент аналітичного центру DiXi Group Олена Павленко. — Якщо раніше головною загрозою такого сценарію було бажання Росії за будь-яку ціну стати або орендатором, або концесіонером, то нині це неможливо». Вагомо, на думку аналітика, виглядають й інші методи захисту від Росії. «Компанії, яких допустять до ГТС, мають бути також сертифікованими у відповідності до директив ЄС. Окрім цього, остаточне рішення про визначення структури-переможця має ухвалити Верховна Рада. З такими «фільтрами» реалізувати сценарій Росії з управління нею українською ГТС було неможливо», — каже Павленко.

Аргумент проти «Південного потоку» і за перенесення «точки продажу»

«Якщо говорити об’єктивно про розділення газотранспортної системи і підземних сховищ газу, то треба розуміти, що це два цілковито різні види бізнесу, — погоджується із логікою нововведень генеральний директор ТОВ «Нафтогазбудінформатика» Леонід Уніговський. — Транспортування газу — це монопольний бізнес, зберігання ж у підземних сховищах — це конкурентний бізнес. Саме тому вони й мають існувати окремо, як і в більшості країн Західної Європи.

Позитивним є документ і з точки зору конкуренції українського шляху транспортування газу із наймасштабнішим проектом «Газпрому» — «Південним потоком». «Залучення європейських та американських компаній, звичайно ж, нівелює частину аргументів, які використовує «Газпром» для просування «Південного потоку», — каже Уніговський. — Але повністю заморозити цей проект він не в силі. Вирішальне слово тут можуть сказати тільки санкції Заходу».

Також новий закон стимулюватиме перенесення точки продажу російського газу на східний кордон України. Але і це не трапиться автоматично. «У більшості європейських трейдерів укладено довготермінові контракти з російським постачальником, — каже експерт. — Їх зміна має відбуватися у відповідності з процедурою, яку передбачають ці контракти. Тому, щоби почати закуповувати російський газ на східних рубежах України, європейські компанії мають пройти тривалий шлях перемовин із «Газпромом».

«Готові на знижку! Тільки допустіть до «труби»!»

Кремль така ситуація, ясна річ, не влаштовує. Держдума Російської Федерації вже виступила із заявою про те, що права російських компаній при новому законі будуть порушені. Протидіяти європейському вектору в українському енергетичному секторі Дума спробує через ту ж саму Європу — залучивши важелі Світової організації торгівлі.

Так, депутат Держдуми Андрій Круглов скерував депутатський запит на адресу Мінекономрозвитку і Міненерго Російської Федерації, у якому пропонує цим структурам розглянути можливість подачі скарги до Світової організації торгівлі.

Як сподіваються росіяни, якщо їхню скаргу задовольнять, Україну можуть зобов’язати скасувати заборону на участь вертикально інтегрованих структур до управління своєю ГТС — і таки допустити «Газпром» до її акціонування. Адже, на думку Круглова, зобов’язання, які взяла на себе Україна, вступаючи до СОТ, не містять жодного застереження на участь структур на кшталт «Газпрому» в управлінні своїми газогонами.

Більше того, Росія, устами того ж самого пана Круглова, вже прямим текстом натякає на свій інтерес в українській «трубі». І навіть пропонує чергову «знижку» на газ: мовляв, допустите до сховищ і газогону — досягнемо компромісу в цінових питаннях. «В умовах, коли Україна не оплачує борг за російський газ — у розмірі 5,3 млрд. доларів, — вона могла би запропонувати частку у своїх активах російським кредиторам — як можливу оплату за паливо, — каже депутат Держдуми. — Втiм у будь-якому випадку російські учасники ринку відповідно до норм СОТ мають отримати право на входження на український ринок. В іншому випадку це вже буде порушенням норм конкуренції на користь Європи та США».