Німота як превентивний захід

Є такий вираз: хотіли як краще, а вийшло як завжди. Спроба захистити інформаційний простір України вийшла і запізнілою, і недолугою, і такою, що вже налаштувала певний прошарок соціуму проти нової влади. Позавчора на вечірньому засіданні парламент ухвалив у першому читанні проект закону №4453а (за нього проголосували 243 народні депутати). Цей закон запроваджує інститут санкцій, при цьому Президенту та РНБО надано виняткове право запроваджувати санкції, які стосуватимуться практично всіх аспектів як зовнішньої, так і внутрішньої політики України.

Наступили на горло

У переліку — 29 видів санкцій, серед яких вказано припинення роботи пошти, відключення телеканалів та радіостанцій, закриття всіх видів ЗМІ, у тому числі і віртуальних, заборона виробництва і розповсюдження друкованої продукції, припинення телекомунікаційного зв’язку, заборона користування радіочастотами.

Окрім вітчизняних медійників, на положення нового закону звернули увагу і міжнародні інституції. Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуня М’ятовіч вважає, що внесений у Верховну Раду законопроект про санкції представляє небезпеку для вільних ЗМІ в Україні. Про це вона вже встигла написати спікеру Олександру Турчинову цілого листа.

«Я закликаю членів Верховної Ради відмовитися від положень закону, які становлять небезпеку для свободи ЗМІ та плюралізму і йдуть проти зобов’язань ОБСЄ зі свободи вираження та свободи ЗМІ», — йдеться у посланні М’ятовіч.

Представниця ОБСЄ додала, що розуміє заклопотаність України у зв’язку з нинішнім конфліктом, «але це не повинно виправдовувати непропорційне обмеження свободи вираження думок і свободи засобів масової інформації». Адже в протилежному випадку всі досягнення в царині свободи ЗМІ можуть бути знівельовані.

Про тотальні санкції думати запізно

А тим часом новий закон уже встигли порівняти з законами від 16 січня, обурення якими, власне, й мало наслідками перше кровопролиття на Майдані. «Я б не робила жорстких заяв, бо закон поки що прийнято в першому читанні, а коли його прийматимуть у четвер у цілому, з нього можуть прибрати статті, що викликають найбільше обурення у громадськості», — коментує для «України молодої» відома журналістка Наталія Лігачова.

«З іншого боку, — каже вона, — це звуження прав і свобод медіа. Що не є необхідним навіть в умовах війни. Я проти відповідних статей у Законі «Про санкції» і виступаю за те, аби їх прибрали з закону. Санкції подібного штибу не повинні розповсюджуватись на фізичні та юридичні особи в Україні, а винятково на закордонні. Сподіваюся, що зараз парламентарії проявлять більше розуміння суті демократії, аніж це було у січні».

«Позиція усіх медіа-організацій з цього приводу є однозначною. Вони вже засудили цей закон. Але поки він прийнятий лише в першому читанні, залишається можливість вилучити з нього відповідні статті, що й пропонує зробити Дуня М’ятовіч. Але якщо закон буде ухвалено в цілому в такому вигляді, як зараз, доведеться звертатися до Конституційного Суду, оскільки норми цього закону суперечать Конституції. Так принаймні говорять юристи, з якими я встигла поспілкуватися вчора», — зауважує Діана Дуцик, головний редактор сайта Mediasapiens (ГО «Телекритика»).

Інформвійну ми вже програли

Зв’язалися ми й із головним редактором сайта «Главком» Віктором Шлінчаком. Віктору як нікому іншому є що сказати з приводу інформаційних війн, адже нещодавно його власний проект потрапив під санкції «Роскомнагляду». «Главком» був заборонений для перегляду в РФ — через замітку про «Марш за федералізацію», який має пройти в Сибіру. Російська сторона вимагала видалити з сайта матеріал, який «розпалює сепаратизм», але «Главком» відмовився це робити.

— Вікторе, як ви ставитеся до проголосованого у першому читанні Закону «Про санкції» в тій його частині, що стосується мас-медіа?

— Загалом я негативно ставлюся до будь-яких спроб обмеження роботи ЗМІ, навіть якщо ці спроби прикриваються такими благими намірами, як безпека під час війни. Водночас ті медіа, які позиціонують себе саме як ЗМІ, повинні нести громадянську відповідальність за ті речі, які вони публікують.

— Іще не пізно внести правки...

— Так, і я знаю, що навіть у головного експертного управління Верховної Ради були зауваження до цього законопроекту. Тож я дуже сподіваюся, що правки будуть внесені. Можна було б обмежити доступ лише зарубіжних засобів масової інформації — тобто тих із них, що ведуть підривну діяльність на території України. Але перед тим, як це робити, треба було б порадитися з юристами, аби такі норми були нормально сприйняті в суспільстві.

— Соцмережі пишуть: такий закон треба було запроваджувати ще в березні разом із воєнним станом у країні або не робити цього взагалі...

— Наша інформаційна політика завжди була кульгавою качкою. Нею ніхто ніколи не займався, а зараз налагодити ефективну роботу дуже складно. Та й спеціалістами, які одночасно добре розуміли б, як саме функціонують ЗМІ, а на додачу до всього ще й володіли б розвідувальними та антитерористичними практиками, практично нема. Порівняно зі станом речей 15-річної чи 20-річної давнини таких фахівців майже не лишилося.

А ви маєте рацiю в тому, що такі речі слід робити комплексно, починаючи з першого загострення ситуації в Криму. Бо зараз це дійсно, радше, виглядатиме як якась розправа з невгодними. До того ж під цей коток можуть потрапити й «випадкові» ЗМІ, які просто до кінця не розуміють, що вони роблять. Але про інформбезпеку треба дбати комплексно, аби мати запобіжники на будь-які випадки життя.

До Закону «Про санкції» народні депутати мають повернутися у четвер, тобто сьогодні. Тоді ж буде розглянуто ще одне вкрай важливе питання — про проведення дострокових парламентських виборів. Якщо тільки у парламенту вистачить «потужності», аби бодай включити його до порядку денного.