Мешканець Первомайська, що на Луганщині, 24-річний Сергій Шаров був пасажиром Ту-154, повідомила прес-служба українського МЗС. Наразі українські дипломати і родичі загиблого вирішують питання транспортування труни з тілом Сергія на батьківщину. Можливо, хтось iз його близьких відправиться в Росію, оскільки, як повідомляє офіційний сайт авіакомпанії «Сибір» (якій належав розбитий літак), у Москві та Ростові-на-Дону створені спеціальні штаби з роботи з родичами загиблих пасажирів та членів екіпажу. Вчора ввечері в Ростов мала прибути перша група із Сочі, за ними — група з Москви. Оперативний штаб «Сибіру» цілодобово діє у московському аеропорту «Домодєдово». Працівники компанії рекомендують мати при собі всі необхідні документи, що засвідчують родинні зв'язки із загиблим, та його фотографію для впізнання.
У списку пасажирів рейсу № 1047 «Москва—Сочі», вивішеному на офіційному сайті «Сибіру», Сергій Вікторович Шаров значиться під № 36. За ним йде Шоня (Шонія) Ольга Борисівна, яка, як спершу повідомлялося, нібито є громадянкою України і на літак до Сочі підсіла в Москві. Проте офіційного підтвердження чи спростування цієї інформації учора так і не надійшло. На момент, коли номер «УМ» готувався до друку, неофіційні джерела з Державної прикордонної служби України повідомили, що особа з прізвищем Шоня, яка перетинала кордон, не є громадянкою України. Дані щодо, можливо, ще одного українського пасажира Олександра Вязьміна уточнюють.
А тим часом розшифровки «чорних ящиків», знайдені на місцях катастрофи Ту-134 і Ту-154, не дали достовірних даних про причини трагедії. Плівки самописців виявилися пошкодженими і, за словами повноважного представника президента РФ у Південному федеральному окрузі Володимира Яковлєва, самі «скриньки» вийшли з ладу ще до падіння лайнерів. На думку пана Яковлєва, основною версією трагедії «все ж таки залишаються теракти». На думку спеціалістів, розслідування катастрофи триватиме декілька місяців. Поморочитися тут дійсно є над чим: ще позавчора найімовірнішою причиною аварії вважалося неякісне пальне. Тепер спеціалісти кажуть, що таке твердження не витримує жодної критики, бо в такому разі масштаби трагедії були б значно більшими. Залишаються технічні неполадки та людський фактор, але однакові й одночасні помилки двох екіпажів — версія також із розряду фантастики. Відпрацюванням терористичної версії займається ФСБ, де наразі не підтверджують повідомлення про вибух на Ту-154. За останніми повідомленнями, літак почав розвалюватися ще у повітрі, найімовірніше, через розгерметизацію салону, ознак горіння так і не було виявлено. Варто додати, що «Туполєви» — найпопулярніші літаки на пострадянському просторі, тому й катастрофи за їхньою участю стаються найчастіше. Розбиті у вівторок машини мали 20-літній стаж, але були ще у гарній формі. Зокрема, Ту-154 останній техогляд пройшов 10 серпня цього року. Тим часом у російських аеропортах підвищено заходи безпеки, в українських також не дрімають. Державна авіаційна служба України наказала посилити контроль за пасажирами і багажем.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
