Спроба апеляції №2

27.08.2004

      Учорашнє ранкове засідання колегії судової палати з цивільних справ Верховного Суду України закінчилося вигуками «Слава Україні», «Слава Верховному Суду». Емоції українських письменників, які з осені минулого року борються за справедливість у вітчизняних судах, вихлюпнулися на повну силу, коли після наради головуючий на колегії Анатолій Ярема оголосив рішення: повернути касаційну скаргу голови НСПУ Володимира Яворівського на повторний розгляд до апеляційного суду міста Києва. І якщо учора судді весь час наголошували, що красномовство обурених літераторів і народних депутатів тут недоречне, бо суд розглядає питання не по суті, а по процедурі, то на повторному засіданні Апеляційного суду йтиметься якраз по суті — чи визнавати створену 29 жовтня минулого року 70 літераторами «нову спілку» і нового її голову Наталю Околітенко, чи кваліфікувати збори письменників-«меншовиків» у Пущі-Водиці як нелегітимні.

      Нагадаємо, що 12 грудня 2003 року Святошинський райсуд підтвердив легітимність обрання головою Спілки Наталі Околітенко, і вже після позачергового з'їзду дійсної Спілки письменників, який відбувся 28 лютого просто неба і підтвердив повноваження чинного голови Володимира Яворівського, Печерський районний суд зобов'язав Мін'юст видати Наталі Околітенко дублікат свідоцтва про державну реєстрацію НСПУ, копію статуту Спілки. На підставі цих рішень Наталя Околітенко отримала і дублікат печатки НСПУ, і це формальне двовладдя призвело до блокування спілчанського рахунку. Юридична колізія тяглася до червня, доки письменники-ветерани і письменники-лауреати Державної премії імені Т. Шевченка не написали листи Президенту, Прем'єру і Голові Верховної Ради, і тільки Володимир Литвин відреагував на звернення літераторів і попросив Голову Верховного Суду України В.Маляренка «особисто розглянути це питання, взяти його, по можливості, під свій контроль або перевести розгляд зазначеної судової справи у провадження Верховного Суду України».

      На вчорашньому засіданні ВСУ Наталя Околітенко сказала, що Спілка Яворівського застосувала небачені з часів СРСР репресії до неї та «багатьох інших письменників», маючи на увазі своє виключення зі Спілки. Натомість відомий літератор, дипломат і політик Роман Лубківський наголосив, що в ситуації зі Спілкою письменників порушені не лише юридичні норми, а й людські, моральні. Після засідання близько 40 письменників, які зібралися в приміщенні ВСУ, привітали представника НСПУ, юриста Павла Ткаченка з першою перемогою, а представник Наталі Околітенко Олексій Кононенко з усмішкою запевнив опонентів: «Це ніяка ваша не перемога, все починається спочатку». Яку вказівку цього разу дадуть Апеляційному суду міста Києва?

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>