Світло згасло

Сьогодні в Києві в останню путь проводжатимуть Андрія Баля: громадська панахида пройде на стадіоні «Динамо», а поховають знаного футболіста та тренера на Байковому кладовищі...

Це друга за тиждень болісна втрата у великій динамівській сім’ї. Позаминулої п’ятниці на 42-му році життя залишив цей буремний світ Валентин Белькевич, а минулої суботи не стало Андрія Баля, якому було 56. Серце зіркового захисника «Динамо» та збірної СРСР перестало битися на футбольному полі, під час традиційної ігрової сесії, яку Андрій Михайлович двічі на тиждень проводив зі своїми колегами по ремеслу. «Він просто віддав пас і упав. Можна сказати, помер у мене на руках», — розповів про деталі трагедії Володимир Безсонов.

Людина сонця, людина добра. Таким малюють Баля у своїй пам’яті його друзі та знайомі. «Андрій Баль був прикладом скромності, благородства та доброти. Він умів бути корисним суспільству в цілому і конкретній людині, яка потребувала його допомоги або поради. За це його ще більше любили і поважали. За почуття гумору, яке піднімало настрій у скрутну хвилину, за оптимізм і щиру відкриту душу», — свідчить президент «Динамо» Ігор Суркіс, у клубі якого останнім часом Баль займався селекційною роботою. Раніше, нагадаємо, він працював на тренерських посадах у клубах України, Росії, Ізраїлю та в нашій національній збірній.

Попри свою приналежність до зіркового «Динамо» 1980-х років, у складі якого уродженець Львівщини став чотириразовим чемпіоном та володарем Кубка СРСР, виграв Кубок володарів Кубків УЄФА, Андрій Михайлович до останнього залишався приземленою людиною. У своєму останньому інтерв’ю, яке незадовго до смерті Андрій Баль дав газеті «Факти», він сказав, що своїм головним завданням на землі вважає творення добра. На жаль, цієї сонячної та світлої особистості більше немає. Не забудемо.