Спалах із минулого

Майже два десятиріччя Музей шістдесятників, що має невеличке приміщення у Києві на вулиці Гончара, збирав у свої фонди архіви, документи, живописні й графічні роботи. На днях музейники вперше презентували свої надбання широкому загалу, організувавши виставку «Спалах» — за назвою однієї з картин. Для цього вибрали просторі зали в новому Музеї історії Києва на метро «Театральна».

«Для нас це не просто назви картини, це — символ, спалах, творчий вибух... Шістдесятники — не просто люди, які жили у той час. Вони вже тоді жили мрією про державну незалежність України. І вони її наближали», — зазначила на відкритті старший науковий співробітник Музею шістдесятників Олена Лодзинська.

Серед тих, хто ще минулого століття виступав за збереження української самоіндентифікації, живими залишилися одиниці. З паличками, статно вбрані, вони прийшли на відкриття виставки, щоб згадати молодість, поділитися спогадами і розповісти, що це було більше, ніж мистецтво, це була політика на кінчику пензля.

Письменник, філософ Євген Сверстюк запитував своїх колег, навіщо потрібна виставка шістдесятників, а не п’ятдесятників, наприклад. «Аргументувати, чому саме ця виставка має бути, ніхто не зміг. Але відчувається, що за цим щось є. За цим є динаміка людського духу, сила, яка обороняє його», — розмірковує Сверстюк. На його думку, художник — найневинніша професія. Але не в 60-х роках. Тоді Аллу Горську по-звірячому вбили, Опанаса Заливаху відправили в концтабір у Мордовію, інших сильно покалічили, звільнили з роботи. «Шістдесятники були більше ніж люди, які вміють малювати. Зазвичай душа в них спить. Алла Горська закінчила художній інститут і лише тоді зрозуміла, що не вміє малювати. Прокинутися їй допомогло коло побратимів-шістдесятників, в якому панувала духовна атмосфера. Вона дихає з цих картин», — поділився Сверстюк.

Поет Іван Драч згадав, як молодим потрапив під олівець Алли Горської. «На виставці представлені всі мої друзі — Віктор Зарецький, Алла Горська... Я часто бував у їхніх майстернях. Дивовижно цікавим і славним був Георгій Якутович. Якось він поклав мене спати у своє ліжко під час подорожі в Карпатах. Я заснув, а він привів у кімнату людей на екскурсію. І розповідає їм, що це портрет Франка, он там Шевченко, а посередині спить Іван Драч», — на хвильку поринув у молодість пан Іван.

Син художника Віктора Зарецького, вчений-філолог, один із засновників Центру українсько-польських студій пан Олексій розповів, як його батько писав твори на українську тематику і казав, що «це — на полицю. Для легалізації зарано». Серед відкладених до кращих часів опинилася картина «Київські князі». З сімейного архіву він дав на виставку ескіз панно «Прапор перемоги», над яким Віктор Зарецький працював разом з Аллою Горською на держзамовлення. Тоді ескіз піддали жорсткій критиці, мовляв, радянська людина не може бути мертвою чи зображеною вниз головою. Але роботу вдалося затвердити. Сьогодні за цим ескізом велетенська мозаїка на 200 квадратних метрів прикрашає музей в Краснодоні Луганської області. «Телефонував їм нещодавно. Принаймні поки куля агресора його не зачепила», — додав Зарецький-молодший.

Виставка триватиме у Музеї історії Києва до 28 серпня.