Неспокійна старість

Без дачі та «Феофанії»

Але повертаючись до президентських ініціатив. Якщо днями Петро Порошенко підписав указ про скасування численних пільг жителям елітних селищ — Конча-Заспа і Пуща-Водиця — під Києвом, то цього разу глава держави пішов далі і затвердив ще один документ. Він називається «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України».

Розпорядженням Порошенка скасовані пільги для колишніх прем’єр-міністрів і виконуючих обов’язки Прем’єра Вітольда Фокіна, Юхима Звягільського, Віталія Масола, Євгена Марчука, Павла Лазаренка, Валерія Пустовойтенка, Віктора Ющенка, Миколи Азарова, Василя Дурдинця, Анатолія Кінаха, Віктора Януковича, для екс-глави НБУ Володимира Стельмаха, екс-голови МЗС Анатолія Зленка, колишнього Голови Верховного суду Василя Маляренка, екс-спікерів ВР Олександра Ткаченка та Володимира Литвина, а також екс-секретаря РНБО Володимира Горбуліна.

Обмеження у привілеях торкнулися й іншої категорії чиновників — колишніх військовослужбовців. Відтепер генерали внутрішньої служби та державні радники юстиції в разі звільнення за вислугою строку служби не можуть бути призначені на посаду радника Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ України або іншого військового формування, а також на посаду радника Генпрокуратури.

Уся ця когорта радників забезпечувалася раніше винятковим грошовим, автотранспортним, медичним обслуговуванням, а також правом мати помічника. Генерали у відставці могли безплатно відпочивати та лікуватись, отримувати відшкодування за витрати на проїзд та сплату комунальних послуг тощо. Те саме, власне, стосувалося і штатських осіб — держчиновництва високого рангу, яке, навіть вийшовши на заслужений відпочинок, користувалося цілою низкою привілеїв.

Йдеться зокрема, про щорічне санаторно-курортне лікування в будинках відпочинку в Трускавці, Моршинi та під Києвом, можливість користуватися службовою машиною, право мати помічника, 50-відсоткову знижку на комунальні послуги, безкоштовне медобслуговування в спецполіклініках та лікарні «Феофанія», можливість жити безплатно на держдачах, мати безкоштовну охорону, а також безкоштовний проїзд усіма видами транспорту в межах України, включаючи авіаперельоти.

Втім, наприклад, Віктор Ющенко раніше звільнив державну дачу та перебрався до власного помешкання, тож його указ Порошенка вже не торкнеться. Решта держслужбовців з розумінням поставилася до кроків глави держави, адже в даному випадку йдеться не лише про зменшення розриву між соціальними стандартами, за якими живе більшість українців, та тими, якими користується обмежене коло осіб. Йдеться і про необхідність усіма можливими методами залатати бюджетну діру, яка щодня збільшується через воєннi дії на сході.

Пенсія у 40 тисяч гривень

До речі, донедавна до числа обраних належали й народні депутати попередніх скликань. Ті з них, котрі втратили мандат, але перебували у працездатному віці, отримували допомогу в розмірі свого окладу протягом першого року, поки вони шукали іншу роботу. (При цьому знаходились ловкачі, що примудрялися пролонгувати таке сидіння на шиї у держави до нескінченності). Решта колишніх парламентаріїв уже на цілком законних підставах отримували чималі пенсії, які в середньому перевищували 10 тисяч гривень.

Із пакетом депутатських пільг Верховна Рада розібралася ще навесні цього року, після буремних революційних подій. Але загалом армія «персональних пенсіонерів» продовжувала тяжіти над державної скарбницею. Поняття це виникло ще при «ранньому Хрущові», у 1956-му, й застосовувалося для матеріального відзначення особливо цінних функціонерів КПРС i тих, хто, як казав булгаковський Шаріков, був «поранений на колчаківських фронтах». Тоді пенсія пенсіонера «державного значення» могла дорівнювати 2 тисячам радянських карбованців, в той час як «звичайна» становила лише 120 рублів.

Традицію плекання номенклатури від СРСР перейняла й незалежна Україна. Ще у 2005-му тодішній міністр МВС Юрій Луценко розповідав, як його попередник Микола Білоконь отримав при виході на пенсію 258,4 тисячі гривень одноразової допомоги. «Хоча це і неприємно, але фахівці Рахункової палати і КРУ підтвердили — все законно. Просто закони, особливо постанови Кабміну, були підготовлені для видатних діячів епохи «кучмізму», а закон у правовій державі зворотної сили не має», — коментував тоді Луценко.

Інший приклад, що став «притчею во язицех», уособлював колишній голова ВСУ Василь Маляренко. Цей пан мав довічне утримання у розмірі щомісячних сорока тисяч гривень. У принципі, нічого дивного як для країни, де пенсійні нарахування регламентуються 24 законами і де максимальна пенсія могла перевищувати мінімальну у 100 разів.

В режимі жорсткої економії

Україні, де на 10 робітників припадає 9 пенсіонерів, стає все важче вижити. Врахуймо й неоголошену війну, котра щодня висмоктує з держави мільйони гривень. У березні Кабмін уже пішов на непопулярні заходи, зменшивши пенсії працюючим пенсіонерам. Це викликало загальне обурення, проте забезпечило деяку економію бюджету. Звісно, якщо подібні новації вдарили по кишенях «простих» пенсіонерів, які й без того перебувають за межею бідності, багатим просто гріх не поділитися.

Ба, навіть не про «поділитися» йдеться. Просто категорії сибаритів, звиклих жити на всьому готовому й за чужий рахунок, пропонується нарешті прибрати лапу з державної скарбниці й починати потроху платити за себе самим. Показовим у цьому відношенні буде й те, як Президент Порошенко вчинить із власними витратами — тими, що йдуть на утримання його самого та його апарату.

Відразу після його інавгурації повідомлялося, що за святковий фуршет Порошенко заплатив iз власної кишені. Зараз на кону — значно вагоміший «куш». Мінфін пропонує скоротити витрати на друге півріччя 2014 року на 164,8 мільярда гривень, причому скорочення це має торкнутися і фінансування діяльності адміністрації Президента, і Державного управління справами, і всього держсектору.

Якщо проект закону буде прийнятий парламентом, керівникам бюджетних відомств буде запропоновано скорочувати витрати за рахунок зменшення штатної чисельності співробітників, скорочення або скасування стимулюючих виплат, надання керівникам бюджетних установ права відправляти працівників у відпустки за свій рахунок або переводити їх на неповний робочий тиждень тощо.

Про щирість державних мужів, котрі потерпають за долю країни і долю її фінансів, зокрема, судитимемо з того, як надалі розвиватиметься «тренд» тотальної економії і як кожен із високопосадовців підійде до урізання власних витрат.