У більшості тернополян поняття «вербувальник найманців» асоціюється із заїжджими чужинцями. Однак особи, затримані недавно в Тернополі за вербування найманців для терористичних «ДНР» і «ЛНР», виявилися дуже навіть «своїми», хіба що родом iз Кіровоградської області. Втім 28-річні брати-двійнята Дмитро та Ярослав Лужецькі вже десять років, як отаборилися на Тернопільщині, і жилося їм тут зовсім непогано. Одружилися з місцевими дівчатами, діток народили та й бізнес налагодили непоганий — власну будівельну фірму під назвою «Мега-Простір» організували. Бізнес той вели, правда, не зовсім чесно, бо минулоріч, наприклад, у місцевих ЗМІ були повідомлення про скандальні конфлікти працівників згаданої фірми з роботодавцями за невиплату зарплати. Очевидно, «Мега-Простір» видався його власникам занадто тісним для їхніх злочинних талантів, тож після недавньої поїздки до «братньої» Росії начебто у справах будівельного бізнесу вони «з розмахом» долучилися до міжнародного тероризму.
Як повідомили «УМ» у прес-службі прокуратури Тернопільської області, впродовж липня цього року Лужецькі вербували жителів області для участі в діяльності терористичних організацій «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» і проведення акцій протесту проти дій державної української влади. Чоловіки інструктували, організовували матеріальне забезпечення, практичне тренування, бойову підготовку залучених осіб у спеціальних таборах на території Російської Федерації для їх подальшої участі у терористичних акціях на сході України. За участь у бойових діях на боці «ДНР» та «ЛНР» тернополяни обіцяли завербованим грошову винагороду в сумі від 8 тис. гривень щомісячно, з додатковою оплатою за кожного знищеного українського військовослужбовця чи правоохоронця. Розслідування щодо результатів такої діяльності, замішаної на зраді рідної країни й крові співвітчизників, ще триває.
Лужецьких заарештовано, їм світить від 8 до 15 років ув’язнення за сприяння терористам (частина 1 статті 258-3 Кримінального кодексу України).
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
