Гострі на язик

Колись у мене в портфелі був таємний записничок, куди я виписувала смачні фрази з фільмів, книг, серіалів, підслуханих розмов на вулиці й у школі. Майже щодня я їх перечитувала і вносила у постійне користування. Пригадую, що на дискотеках і шкільних перервах у той час гострішої на язик за мене не було. Відтоді пройшло багато років, я забула всі ці шедеври і по дорозі в доросле життя загубила мовні перли. Але сьогодні добра звичка зі шкільної парти повернулася. Принаймні під час перегляду фантастичного екшну «Вартові Галактики» режисера Джеймса Гана — так точно. Я майже щохвилини знімала спеціальні 3D-окуляри, аби записати шедевральні словечка.

За органічну мову героїв «Вартових Галактики» великий респект кіноперекладачеві Сергію Ковальчуку та студії LeDoyen за дублювання. До слова, перу Ковальчука належить понад сто англомовних фільмів, які вийшли в український прокат. Це славнозвісні «Роги та Копита», «Спокута», «Гаррі Поттер. Напівкровний Принц», «Аліса в Країні Чудес», «Тачки-2», «Форсаж-6» та десятки інших. По телебаченню і в класиків таких слів не знайти, вони й не особливо прикрасять мову інтелігентної людини, та на вулиці стануть у пригоді — раз плюнути. І саме на цьому акцентує увагу перекладач. Як сказав би один із вартових Галактики войовничий єнот на ім’я Ракета, мова у фільмі — «чиста, автентична, з елементами іронії».

Візьмімо хоча б «мені все до лампатури», або «чо ти либишся, кодло, поводься професійно», чи «говори зі мною поштиво», «ти — не політик, а карикатура. Своєю розманіженістю нічого не доб’єшся», «у тебе вавка в голові», «це твої перші нормальні слова у поносному маразмі», «тупий пучок хутра», «зграя невдячних свинюк», «хай сам марудиться», або замість переконав — «вламав». Особливо на сьогодні актуальні фрази — «якби ти не кидався з голою дупою на цілу армію, тоді б він тебе не переміг», «як війна, то він спати, а як бабло, то він тут як тут», «не тупи, братан, це творчий псевдонім Зоряний Лицар».

Слід зазначити, що вперше «Вартові Галактики» з’явилися на сторінках вісімнадцятого видання коміксів «Супергерої Marvel» у січні 1969 року завдяки авторам Арнольду Дрейку та Джину Колану. У травні 2008 року британський письменник-коміксист Ден Абнетт та автор ідеї Енді Леннінг вирішили відродити бойову команду. Так світ побачив дебютний випуск однойменних коміксів, на сторінках якого з’явилися нові персонажі — Зоряний Лорд із крутим плеєром 80-х років, єнот Ракета, який утік із 27 тюрем Галактики, абсолютне зло Квазар, перевертень Адам Варлок, смертельно небезпечна Гамора, одержимий жагою помсти за вбитих дружину з дитиною Дракс Руйнівник та людиноподібне дерево Грут.

Сюжет фільму досить простий. Відважному мандрівникові, затятому меломану та обідранцю Пітеру Квіллу потрапляє в руки таємничий артефакт, що належить могутньому і безжалісному лиходієві Ронану, який планує захопити Всесвіт. Пітер, вибравши для себе творчий псевдонім Зоряний Лицар, виявляється в центрі міжгалактичного полювання, де жертва — він сам.

Єдиний спосіб врятувати своє життя у тюрмі, де всі ув’язнені — синьо-жовті, — об’єднатися з четвіркою відлюдькiв-ізгоїв. Коли Квілл розуміє, якою силою володіє вкрадений артефакт і яку небезпеку він становить для Всесвіту, хлопець іде на все, щоб згуртувати випадкових союзників для вирішальної битви за долю галактики. 

Врятувавши планету Земля від космічних маніяків, які вміють тільки вбивати і прагнуть крові, Зоряний Лицар отримує два найбільші подарунки долі — зустрічає справжнє кохання в особі дівчини зi шрамом над бровою у формі тризуба і відкриває пакунок від покійної мами, який тримав у шафі майже тридцять років.

Пітер Квілл — не просто Зоряний Лицар у галактиці, а єдина людина, яка знає, що таке музика і постійно її слухає, витанцьовує, крутячи стегнами.

До речі, під час зйомок на майданчику постійно грала музика, написана американським музикантом і композитором Тайлером Бейтсом спеціально для фільму. На думку режисера стрічки, саме музика допомагала створити на майданчику унікальну атмосферу, яка налаштовувала всю групу на потрібну хвилю. Окрім оригінального саундтреку, музичний відділ зробив добірку популярних пісень 70-х років, які Пітер Квілл постійно слухає на своєму старому касетному плеєрі. А з ним — і глядач.

Його плеєр із ноткою ностальгії про старі добрі часи чудово переплітається з космічними костюмами, які хочеться розглядати ще і ще. Тому не дивно, що головного героя, якого грає Кріс Претт (відомий телевізійними ролями в серіалах «Парки та зони відпочинку» і «Евервуд», а також другорядними ролями у фільмах, таких як «Людина, яка змінила все», «Тридцять хвилин по півночі», і «Вона»), примусили сісти на сувору дієту та упродовж шести місяців ходити на тренування. Адже в людини все має бути прекрасним: і живіт, і стегна. Тож Крісу довелося скинути близько 27 кілограмів. Претт сказав, що все це було нелегко, але коли він побачив, як його роздягнений по пояс персонаж виглядає на екрані, він зрозумів, що це було того варте.

В ролі одного з волоцюг, а точніше справжнього воїна Дракса Руйнівника, знявся володар титулу чемпіона світу у важкій вазі за версією WWE Дейв Батіста. Достатньо поглянути на його тіло, вкрите шрамами і татуюваннями, щоб зрозуміти, наскільки складно довелося йому в житті. Над створенням образу Дракса працювала команда з п’яти осіб. Щодня на нанесення пластичного гриму, який складався з 18 окремих накладок для обличчя і тіла, витрачали аж чотири години. На момент закінчення зйомок Дейв Батіста в цілому провів сім діб у руках гримерів.

Що з цього вийшло і чи виправдовують такі тортури над Дейвом Батістою задум режисера, можна переконатися вже сьогодні у кінотеатрах України під час перегляду «Вартових Галактики».