Фунікулер у Бергені — місце, звідки як на долоні видно головний іноземний порт славетного Ганзейського союзу і один iз найпривабливіших портів для круїзних лайнерів з усього світу.
Центр норвезької столиці оточують блакитні води фіорду та зелені змішані ліси. І хоча Осло за кілька останніх десятиліть, з початком розробки нафтових родовищ, стало бажаним місцем проживання для вихідців з майже двох сотень країн світу, така популярність нітрохи не зашкодила його чудовому природному ландшафту. 600-тисячне місто і в 25-градусну липневу спеку дихає на повні груди свіжим повітрям, п’є чисту воду з водопроводів і смачне молоко з королівської ферми, розташованої просто на міських пагорбах. Так-так. Королівські корови, кози і вівці пасуться і розмножуються на галявинах Осло, а їхніми молокопродуктами ласують не лише члени королівської родини. До речі, скуштувавши тут морозива, ви точно знатимете, де воно найсмачніше у світі. В липні норвезька королівська родина виїжджає в заміську резиденцію (це неподалік, на півострові поруч зі столицею), а королівський палац повністю відкривається для туристів. Втім і до від’їзду мешканців палацу відпочиваючі вільно влаштовують променади мальовничим королівським парком. Рядові ж норвежці віддають перевагу відпустці у південних, теплих, краях. Щороку саме в липні працюючі мешканці країни з дітьми відбувають, як правило, до курортних містечок Італії, Іспанії та Франції. Там, за словами нашого екскурсовода — колишньої москвички, а тепер норвежки Каті, — більшість норвезьких пенсіонерів купують котеджі, аби у спокої і теплі провести осінні роки свого життя.
Молодь на вулицях Осло зустрічалася зрідка, та й то частіше в ролі велокур’єрів, ремонтників доріг чи продавців у магазинах. Але наше припущення, що норвезькі студенти також відправилися на канікули за кордон, Катя категорично спростувала дивовижною фразою: «Ні, вони всі зараз сидять у бібліотеках!». Фантастична відданість юних норвежців науці, як з’ясувалося, продиктована цілком прагматичними обставинами. Хоча вступні екзамени тут відсутні, відвідування лекцій з попередньо обраних предметів обов’язкове, так само як і ґрунтовні наукові проекти (індивідуальні або, частіше, в групі). Результат практичних тестувань і письмових екзаменів або дає можливість продовжити навчання, або відправляє на друге (третє, четверте...) коло. При тому, що вища освіта в Норвегії безкоштовна як для своїх, так і для іноземних студентів, проживання в гуртожитку та харчування в найдорожчій країні Європи добре влітає в копієчку. Благо, бібліотеки в Осло й інших великих містах облаштовані за останнім словом науки і техніки, з урахуванням усіх природних потреб відвідувачів. Відтак молоді люди воліють раціонально і ощадливо проводити літній час саме в цих комфортних і корисних приміщеннях з кондиціонерами.
«А як це, скульптура Густава Вігеланда така маленька? Він дійсно був мініатюрним?» — після знайомства з експресивними статуями столичного Фрогнер-парку це запитання вирвалося з уст кількох туристів одразу. Виявилося, син норвезького столяра, котрий завдяки своєму безмежному захопленню мистецтвом здобув всесвітнє визнання і славу найталановитішого учня майстерні Огюста Родена, свідомо проектував власну скульптуру значно меншою, ніж інші персонажі Саду Людей. Аби підкреслити нікчемність людини перед генієм мистецтва. Парк, спроектований і втілений Вігеландом на більш як трьох гектарах центральної частини Осло, заслужено вважають головною окрасою норвезької столиці. 212 скульптур і 600 статуй, кожна з яких — свідчення живої, динамічної природи каменю, з кожною пов’язаний емоційно-психологічний підтекст, який не передасть жодне фото чи відеоряд. Будь-хто з відвідувачів цього дивовижного парку людських пристрастей і бажань знайде тут власний настрій, емоцію чи нерозгадану загадку. Втім, як і будь-яка інша туристична Мекка, має Фрогнер-парк місцевого ідола. Роздратований хлопчик Сіннатагген уже дев’ятий десяток літ сердито тупотить ногами, щось безмовно репетуючи безтурботним перехожим. Але, висічений з каменю, так і не може відсмикнути з їхніх долонь руку, відполіровану численними привітаннями «на удачу». І чому такої бурхливої уваги за минуле століття так і не сподобилася дівчинка Привітність із постаменту навпроти?..
Почувши колись про набір «остарбайтерів» на збирання полуниці в Норвегії, вирішила, що співрозмовниця жартує. Отримавши серйозне підтвердження сказаному, втішилася картинкою з просторими теплицями, обладнаними сучасним електронним начинням для підтримки відповідного мікроклімату. Яким же було моє здивування, коли в невеличкому містечку Крістьянсанд, а потім і в Ульвіку та Бергені ми свіжі полуниці та гігантські черешні не тільки купили на овочевiй ятцi, а й уздріли простісінько на присадибних ділянках скромних норвежців. Черешневі дерева — не надто високі, але кремезні, з міцним товстим гіллям, виявилися всіяні такими самими темно-бордовими плодами, якими нас пригостив продавець поруч iз центральною ратушею в Осло. Солодкі й м’ясисті, вони, як на мій погляд, втричі перевершували за розміром ягоди з бабусиного саду. Ні, бабусині, звісно, були смачніші. Але та-а-акі. Черешні. На широті Санкт-Петербурга... Чесно — не очікувала. Чистесенькі міські пляжі на 60—70-х градусах північної широти після цього вже не виглядали екзотикою. Як і відкритий дитячий басейн на березі Північного моря, де галасливо змагалися на швидкість під наглядом кількох тренерів майбутні плавці, 7-8 років на вигляд. Мало їм біатлону і найвищих у світі лижних трамплінів?..
Узагалі-то діти в Норвегії, як на наше враження, не у фаворі. Принаймні, судячи з дизайну дитсадків, які нам з багатозначним мовчанням продемонструвала чемна екскурсовод Катя. Спочатку ми подумали, що дитсадок заступив собою чорний двоповерховий барак (ангар?), позбавлений будь-якої відволікаючої атрибутики. Але, помітивши поруч кілька міцненьких гойдалок і низеньких лавочок біля скромної пісочниці, зрозуміли, що помиляємося: це і був дитячий садочок. Виявляється, малюків у садочки тут приймають iз 10-місячного віку. При цьому, звісно, ви можете запропонувати посидіти з вашим немовлям бабусі-дідусеві. Але в 99 відсотках iз 100 вони одразу знайдуть мільйон невідкладних пенсіонерських справ. Наша екскурсовод, потрапивши одного разу як перекладач на переговори до заступника мера, стала свідком термінового згортання міжнародної зустрічі з лаконічним поясненням: «Вибачте, мені треба терміново дитину з дитсадка забрати!». До честі норвежців-чоловіків, вони спокійно ставляться до необхідності розділяти домашні обов’язки. Якщо це, звісно, диктується здоровим глуздом, а не вередливістю дружини.
Легенди і звичаї будь-якої нації — головний код і ключ до її розуміння... Як зізналася наша москвичко-норвежка Катя, вона доволі болісно звикала до місцевих святкових традицій. Скажімо, на свій перший день народження чоловік, незважаючи на непрозорі натяки щодо улюбленого парфуму, радісно подарував їй... «Вітаю з днем народження!». Після кількаденного з’ясування стосунків було подаровано: другого дня — букет квітів, а третього дня — горщечок з кактусом, алюмінієве ситечко («Ведь все русские любят чай!») та парасольку, куплену на розпродажі. На четвертий день iз початку своїх іменин Каті вдалося переконати чоловіка влаштувати банкет. Гості принесли багато кулькових ручок, календариків та листівок з фірмовими логотипами. Третій тост, внаслідок ненав’язливої розповіді Каті, яка так і не діждалася усних привітань, про слов’янські традиції, звучав так: «Довгих років норвезькій королеві!». Після цього чоловік щороку дарує Каті до дня народження авіаквиток до Москви.
Попри все, іноземці, яку вирішують пов’язати своє подальше життя з цією красивою й практичною скандинавською країною, на життя не скаржаться. Норвежці — правдиві й доброзичливі люди. Нас, наприклад, одразу попросили в публічних місцях тримати гроші і дорогі речі під ретельним наглядом — у липні-серпні до туристичних центрів Норвегії приїздить багато гастролерів-кишеньковиків. Від одного з таких «фахівців» офіціантка з рибного ринку в Бергені врятувала наших співвітчизниць у мене на очах: підбігла, і, незважаючи на мовний бар’єр, переконала перевірити сумку. Потім сама ж наздогнала флегматичного «бомжа» і відняла в нього пакетик iз дорогоцінною покупкою роззявкуватих киянок...
Мабуть, найкраще характер норвежців ілюструє їхнє уявлення про казкових тролів, сувенірні фігурки яких давно стали своєрідним символом країни. Тролі — не злі й не добрі. Вони відповідають вам тим, з чим ви самі до них навідаєтеся.
Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>
...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>
На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>
Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>
Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>
Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>
