Дві сторони одного юаня

Політичні та військові новини витіснили виконання так званого «китайського контракту», який був підписаний за ініціативи екс-Президента України Віктора Януковича та до змісту якого експерти ще тоді висували чимало претензій. Днями представник Державної зерново-продовольчої компанії Сергій Сакиркін повідомив, що у нинішньому, 2014-2015 маркетинговому році його структура експортує до Китайської Народної Республіки 3,5 млн. тонн зернових і масляничних культур.

Ще наприкінці 2012 року Україна отримала від Китаю 3 млрд. доларів кредиту під державні гарантії на реалізацію проектів в агропромисловому комплексі. На половину цієї суми державна компанія мала закуповувати зерно на вітчизняному ринку та продавати його до Піднебесної. Решту коштів ми мали витратити на придбання сільськогосподарської техніки та засобів захисту рослин, вироблених у Китаї.

Сьогодні офіційний Пекін має намір дати нам на схожих умовах ще 4 млрд. доларів. Серед головних вимог — ця ж сама необхідність купувати товари китайського виробництва. Держкомпанія вже написала бізнес-проект, де пояснила, на що саме витратить кошти: спорудження 60 нових елеваторів, у тому числі й портового, в Іллічівську. Реалізація програми дозволить наростити перевалочні потужності корпорації до 5 млн. тонн.

З одного боку, умови угоди для нас є вигідними. По-перше, державна структура отримує гроші, по-друге, — гарантовано ринок збуту.Так, торік корпорація поставила китайцям 2 млн. тонн кукурудзи, що дозволило їй увійти до першої п’ятiрки експортерів. Наступного року, якщо проект запрацює, державна структура може поборотися з грандами, що давно працюють на ринку.

Ложкою дьогтю експерти вважають буцімто плани зерново-продовольчої компанії продавати збіжжя за ціною, нижчою за ринкову, — трохи дорожче, ніж 2 тис. гривень за тонну. Це загрожує обвалом закупівельних цін у державі. Економічно ж обґрунтована ціна, за висновком, наприклад, голови Союзу сільськогосподарських кооперативів України Івана Томича, не має становити менше, ніж 2,5 тис. грн. Тим часом селяни внаслідок обмеження доступу до кредитних ресурсів готові вже нині продавати зерно нового врожаю за будь-які гроші. Якщо ж обвал станеться, селяни, як стверджує Томич, вже нині готові вийти на «Хлібний Майдан».

Низькі ціни, за які вітчизняний оператор продає зерно китайцям, дають доволі мізерні прибутки для держави. Натомість китайські посередники вигідно продають українське збіжжя, непогано при цьому заробляючи. Не факт навіть, що все відвантажене в Україні зерно потрапляє до Китаю. «Торік повз китайський ринок пройшло до половини обсягів, офіційно експортованих у межах угоди», — сказав керівник компанії «Про Агро» Микола Верницький.

Іншими словами, йдеться про велику корупцію: державна структура декларує низьку ціну, посередник завдяки цьому встановлює солідну маржу, яка надає можливість для серйозних «відкатів». Можливо, ціною такої оборудки буде «лише» втрата заробітків для України — до речі, вкрай необхідних для знекровленої війною держави. Але якщо такі «механізми» позбавлять засобів до існування селян, то наслідки можуть виявитися плачевними.