Ба, та тут новий батут!

      Стрибки на батуті — молодий вид олімпійської програми. Дебютував цей побратим гімнастики й акробатики на Іграх у Сіднеї. У жіночих змаганнях другою тоді стала наша Оксана Цигульова, представниця миколаївської батутної школи, тому й цього разу ми сподівалися на успіх жінки, Оксаниної землячки й колишньої партнерки в парних стрибках — Олени Мовчан. Але Оленка минулої п'ятниці вирішила ризикнути, замахнутися на «золото», помилилася й скотилася на підсумкове п'яте місце. А от Юрій Нікітін, ще один батутист із Миколаєва і підопічний того ж тренера — Володимира Горжія, наступного дня несподівано для багатьох здобув нагороду найвищої проби.

      Отже, українець звався Нікітін, а головний претендент на «золото» — Москаленко. У принципі, їм можна було б порадити помінятися прізвищами, хоча, мабуть, варто таки робити поправку на «москаля». Саме цей Москаленко Олександр став першим в історії чемпіоном Олімпійських ігор у стрибках на батуті серед чоловіків чотири роки тому. В Афінах він виконував вирішальну вправу не досить вдало — іноді трохи занизько, а раз опустився на самий край чотирикутника, накресленого посередині батута. А от наш спортсмен, хоч і посідав після кваліфікації лише п'яте місце, зумів у потрібний момент виступити переконливо й без жодної помилки — Юрій Нікітін поєднав складність кульбітів та обертань зі значною висотою їх виконання, до того ж на батуті, приземляючись, влучав майже в центр пружинної сітки. Усе просто, ясно, розрив між золотим і срібним призером — 0,3 бала, хоча, щиро кажучи, були сумніви, що арбітри віддадуть перемогу «новачкові», а не «зубру».

      Навіть для самого українського батутиста це було несподіванкою. «Я не знаю, що й казати. Я шокований. Дякую всім за те, що я переміг», — такими були перші слова Юрія, якого взяли в облогу журналісти. Це пізніше він ходитиме й відповідатиме з явною погордою, заявляючи, що навіть не дивився на виступи й оцінки суперників, а стрибки на батуті — це просто його робота. Хоча телеоператори вихоплювали й хвилювання 26-річного гімнаста, і те, як він стежив за Москаленком...

      Так, той помилився, а Нікітін — ні. Отже, сильніший. Росіянин пояснив свою невдачу «пенсійним» віком (скоро 35), пережитими травмами, зрештою, надто низькою температурою в «Індор-холі», де проходили змагання. Українець же відгукнувся лише про незвично великі розміри цієї арени й аудиторії, адже перед виступами вони тренувалися у значно меншому залі. А незвичне розташування батута — не на підлозі, а на помості, — виходить, Юрієві лише допомогло.

      «Той факт, що Україна вже здобула чимало медалей в інших видах олімпійської програми, лише допомагав мені виступити якнайкраще і виграти ще одне «золото», — сказав стрибун після нагородження. А приємне в суботу не закінчилося. Наступного дня стало відомо, що Нікітіна назвали почесним громадянином префектури Маруссі — передмістя Афін, де проходить значна частина олімпійських змагань і розташовано головний стадіон, на честь Юрія мають назвати школу та вулицю в цьому районі. Такої ж честі буде удостоєно також штовхальника ядра Юрія Білонога.