Гнів і ультиматум

Те, що після збиття сепаратистами «Боїнга» світова преса вийшла із заголовками, які називали вбивцею 300 людей безпосередньо Путіна, є, звісно, добрим сигналом. Половинчаста у своїх кроках, санкціях та оцінках Європа, здавалося б, починає розуміти, «ху із Пу». Але ось «Радіо Вєстi», чия редакція розташована у Гаазі, зачитує листа голландця Ханса де Борста, яким той звинувачує у смерті своєї єдиної 17-річної доньки (що летіла фатальним рейсом на відпочинок у Малайзію) Путіна, лідерів сепаратистів та... українську владу. Нерозуміння деяких речей не можна списати на шоковий стан убитого горем батька. Лист де Борста відображує фатальне для Європи переконання у тому, що українська сторона неспроможна «умовити» противника не чинити «погані речі». Саме тому Україну постійно закликають до переговорів з убивцями замість того, аби дати зброю чи бодай придушити агресора санкціями.

Як і до того, найбільш послідовною та адекватною в оцінках українсько-російської війни виступає Америка. Президент США Барак Обама чітко проартикулював важливий месидж: ракета, випущена по літакові, стартувала з території, котру контролюють сепаратисти. Не менш однозначно висловився з цього приводу і держсекретар Сполучених Штатів Джон Керрі: він назвав Росію винуватицею трагедії. Самими лише дефініціями у Вашингтоні не обмежилися — Конгрес США вже ухвалив закон, яким пропонується надати Україні статус союзника НАТО — з метою надання новоявленому союзнику «послуг оборони».

Цілковито протилежною є реакція країни, що мала б однiєю з перших відправити Росію на лаву підсудних: у Малайзії вирішили, що «сваритися» з РФ не варто. «Уряд постановив, що зараз не час для протистояння з Росією, бо росіяни тримають усі ключі до слідства», — коментує місцевий політолог Джеймс Чін. Малайзія, таким чином, прекрасно знає, хто саме контролює донецьких терористів, але побоюється піднести голос на захист прав постраждалих. Тим часом сама країна — мало не на межі масових заворушень, адже місцеві мешканці поінформовані про те, як сепаратисти обшуковують останки загиблих, крадуть їхні речі й самі тіла. Малайзійці вимагають від уряду рішучих заходів, їхній гнів підігріває й неможливість поховати близьких за релігійним обрядом.

Що стосується «матінки-Європи», то країна, яка претендує на роль її домінанти, вкотре глибоко вразила. Вже по кількох годинах після трагедії канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила, що про нові санкції проти РФ говорити поки що зарано — спочатку, мовляв, слід встановити справжні причини катастрофи. Щоправда, вже 19 липня у розмові з Обамою та прем’єром Великої Британії Девідом Кемерном фрау Меркель дещо відкоригувала свою позицію. Всі троє співрозмовників дійшли згоди у тому, що саме Росія відповідальна за смерті трьох сотень людей. Проте, торкаючись нових санкцій, Меркель та Кемерон зазначили, що є необхідність їх ужити — якщо Росія не припинить ескалацію напруги на сході.

Західноєвропейські лідери (пізніше до Меркель та Кемерона приєднався й президент Франції Франсуа Олланд) укотре дали Путіну час на роздуми. Час добігає кінця сьогодні, а ультиматум, висунутий очільнику Кремля, включає вимогу загнуздати бойовиків, аби ті не заважали міжнародним місіям (зокрема, представникам ОБСЄ) досліджувати місце падіння літака. «Якщо Росія негайно не вживе необхідних заходів, Європейський союз визначить наслідки таких дій на Раді міністрів закордонних справ, яка відбудеться у вівторок», — зазначили Меркель, Кемерон та Олланд. Вони вкотре просигналили своєму російському колезі, що повномасштабної війни з його терором не буде.

У лексиконі європейських лідерів з’явилося ще одне кліше — на додачу до «глибокої стурбованості» вони всі висловлюють «необхідність більш рішучих дій у боротьбі з тероризмом». Саме так, зокрема, сформулював завдання на найближче майбутнє прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте. Свої правильні (загалом!) рефлексії європейці вкладають у розпливчасті й малосенсовні слова. Втім показовою буде вчорашня резолюція ООН — відомо, що текст, запропонований державами-членами організації, на етапі узгодження конкурував iз проектом резолюції, на якій наполягала Росія. «Є одна-дві зміни, і, я сподіваюся, всі проголосують», — заявив постпред Британії в ООН Марк Грант.

Сама РФ устами Володимира Путіна твердить про те, що відповідальність за знищення «Боїнга» лежить на країні, над територією якої сталася катастрофа. Все правильно, от тільки наразі йдеться про «ДНР», контрольовану вірними псами ВВП. Із них (і з нього) й спитаймо за життя невинних жертв. Чи не вперше з початку війни на сході Путін воліє називати свою маріонеткову Донецьку республіку Україною — у зверненні, записаному Путіним після «профілактичних розмов» iз європейськими лідерами, президент РФ несподівано обіцяє зробити все від нього залежне, аби конфлікт на сході з воєнної стадії перейшов до етапу мирних переговорів. Водночас РФ продовжує стягувати війська до кордонів з Україною. Путінський «мир» гірший за всiляку війну. Як, утім, і надмірна толерантність світу до злочинів, яким нема і не може бути прощення.