Галина Янченко: «УДАР» дозволяє собі порушувати регламент

— Пані Галино, секретар Київради Олексій Рєзнiков пообіцяв, що КР більше взагалі не продаватиме землю під жодні забудови. Лише продовжуватиме термін оренди з уже існуючими суб’єктами договорів та розгляне заяви тих киян, які, згідно з законом, мають право на отримання земельної ділянки. Це все відповідає дійсності?

— Насправді йшлося про мораторій на продаж земель в історичній частині Києва. Хоча рішення з цього приводу ще не прийнято. Але тут важливо не впасти у популізм. Бо мораторію на продаж недостатньо — забудовник може взяти землю в оренду і будувати на ній що завгодно. Це все просто слова, які не убезпечать нас від скандальних забудов. До речі, ще один нюанс: їх неправильно називати «незаконними», деякі з них ведуться на цілком законних підставах, а забудовник має на руках усі необхідні папери.

— Тож у чому полягає вихід?

— У консультаціях iз громадськістю. Коли забудовник отримає відповідні дозволи, він мусить зібрати слухання й отримати думку громади з приводу свого проекту...

— А просто керуватися законом (читай: Генпланом) чи затвердженими архітектурними нормами — не можна?

— Закони є, але їх постійно порушують...

— Значить, до прокуратури слід iти та карати порушників...

— Річ у тім, що більшість конфліктів зачiпають інтереси місцевих мешканців. Коли просто на дитячому майданчику починається якесь будівництво абощо. Саме тому потрібне узгодження з громадськістю.

— Знову пошлюсь на Рєзнiкова. Він казав, що зараз Київрада працює над Генеральним планом Києва і до осені представить цей документ. Це так і є?

— Питання Генплану дійсно порушується — чинний Генплан, котрий має діяти до 2020 року, вже не відповідає тим реаліям, які є зараз. Зараз цей документ проходить експертизу в Міністерстві регіонального розвитку, і тут — я вважаю — нам також не обійтися без консультацій iз громадськістю. Хоча, відверто кажучи, я дуже сумніваюся, що до осені цю роботу буде завершено.

— Давайте про фракції. «УДАР» так і не визначився: залишається він монолітним чи розпадається на дві фракції, одна з яких буде фракцією «Солідарності»?

— Наскільки мені відомо, «УДАРівці» й досі коливаються між двома варіантами: чи розпадатися їм на дві фракції, чи залишити де-юре одну фракцію, але призначити двох співголів — за квотою Кличка та квотою Порошенка. Те, що у цій фракції є дві великі групи інтересів, які пройшли під брендом Кличка, було зрозуміло ще з перших днів роботи Київради.

— То який варіант є вірогіднішим?

— Складно сказати. Якби вони самі схилялися до певного рішення, то вже б зареєстрували фракції. Тож, очевидно, переговори ще йдуть. Хоча, на мою думку, більш вірогідним є все-таки варіант розпаду, і це пов’язано не так iз подіями в Києві, як з інтересами Порошенка на загальнодержавному рівні.

— А Регламенту Київради не суперечить те, що одна з фракцій досі не визначилася зі своїм складом і не формалізувала свій статус?

— Регламенту суперечить перш за все те, що фракція, якої де-юре не існує, бере участь у погоджувальних радах тощо. За регламентом, певні повноваження мають винятково фракції, а не якісь незареєстровані депутатські групи абощо. Але «УДАР» не тільки бере участь у заходах, а ще й великою мірою визначає порядок денний. Чомусь ця партія дозволяє собі ігнорувати безліч приписів та норм.

— Депутати інших фракцій намагаються з цим боротися?

— Кілька разів це закидалося, але реакції на зауваження не було.

— Як депутати формують порядок денний?

— В ідеалі це мало б бути так. Оскільки основним робочим органом КР є постійні комісії, то спочатку вони формують порядок денний, розглядають питання, а відтак виходять iз готовими рішеннями на засідання Київради. Але оскільки комісії сформувалися не відразу, на перших засіданнях виникав порядок денний, сформований якимось абсолютно загадковим чином, адже суб’єкти подання були відсутні. Єдиною персоною, котра могла включати ті чи інші пункти до порядку денного, був голова Київради. Отож те, що Кличко вважав за потрібне включити до порядку денного, те й включали.

— Яким є найголовніше питання порядку денного?

— Бюджет. Сказати, що скарбниця міста порожня, — це нічого не сказати. Нині розглядаються різні варіанти поповнення бюджету, зокрема й через збільшення податкового навантаження на ті чи інші категорії громадян, наприклад, на власників нерухомості. Але й у цьому я як фахівець iз боротьби з корупцією бачу певну несправедливість. Видатки збільшуються для тих, хто й так сумлінно платить за все. А ті особи, які ухиляються від виплат, отримують певні преференції. Так ми бюджет не наповнимо — лише накладемо додаткове ярмо на сумлінних платників...

— Це, так би мовити, етап надходжень. А як щодо етапу витрат?

— А тут найбільше порушень у сфері державних закупівель. Я за останні півтора місяця ще жодного разу не чула від депутатів інших фракцій, аби вони висловились за ревізію всіх міських витрат, за моніторинг того, як витрачаються бюджетні кошти, як здійснюють свої витрати комунальні підприємства тощо. Я вважаю, що необхідним є повний аудит підприємств, особливо тих, котрі зараз претендують на дотації. Адже інформація щодо непрозорості їхньої діяльності та нецільового використання коштів надходить постійно. Над корінням фінансових проблем не працює жодна фракція.