Допінг для чемпіонів

Думається, невипадково саме найсильніша команда німецької бундесліги — мюнхенська «Баварія» — торік виграла Лігу чемпіонів, а днями збірна Німеччини, в переважній більшості складена з представників того ж чемпіонату, тріумфувала на планетарній першості. Неймовірно великий вибір рівноцінних гравців — ось головний рецепт успіху «бундестіму» в Бразилії. Приміром, аргентинці одним складом були змушені грати два матчі поспіль тривалістю 120 хвилин, тоді як іспанці приїхали до Бразилії захищати чемпіонський титул, виграний 2010 року, з підстаркуватими героями минулого — Хаві та Іньєстою, котрі виявилися просто не готовими до напруженого графіка швидкоплинного «мундіалю».

Збірна Німеччини виграла медалі на чотирьох поспіль «мундіалях» — не бачений раніше результат, який додатково підтверджує закономірність тріумфу підопічних Йоахіма Льова в Бразилії. Як і у всій своїй діяльності, педантичні німці беруть за основу системний підхід, помножений на національні інтереси. За словами Віктора Скрипника, колишнього гравця збірної України, який нині працює з підростаючим поколінням бременського «Вердера», зрощення «німецької машини» почалося в 2004 році, коли до керма національної збірної Німеччини прийшов Юрген Клінсманн.

Очоливши головну команду країни, Клінсі заявив, що в процесі виховання гравців не потрібно робити ставку на легіонерів, тому що в іншому випадку будуть зрощуватися гравці для інших національних збірних. Тож не дивно, що в складі новоспечених чемпіонів світу-2014 є одразу троє футболістів, що з легкістю могли представляти зовсім інші національні команди. Скажімо, Месут Озіл міг виступати за Туреччину, Самі Хедіра — за Туніс, а Джером Боатенг, як це зробив його рідний брат Кевін-Принц, одягнути футболку збірної Гани. Вочевидь саме в дитячих футбольних школах закладене родюче зерно, яке нині дозволяє німецькій збірній безболісно переживати зміну поколінь і регулярно здобувати нагороди планетарних першостей.

Водночас потужний вигляд має й система професіональних клубів, які розділені на три «профі-ліги» за схемою 18-18-20 команд (усього в Німеччині сім рівнів ліг). І слід сказати, що всі вони сповна відповідають своєму високому статусу, підтвердженням чого служить неймовірно висока «явка» на матчі національної першості. Так, середня відвідуванiсть першої бундесліги — найвища в Європі — й складає трохи більше 42 тисяч глядачів. І, що важливо, впродовж останнього десятиріччя цей показник неухильно зростав. Прикметно, що й на поєдинках другої за рангом ліги в країні вболівальники практично повністю заповнюють німецькі стадіони, які, до слова, обладнані за найвищими стандартами.

Хоча, без сумніву, головним приваблюючим фактором служить безкомпромісна і захоплююча гра, яку демонструють футболісти. А причина їхніх старань — проста. Система преміювання складена таким чином, що бонуси отримує лише той, хто справді показує на полі результат. Загалом, формула заробітку німецьких футболістів така: 50% нарахувань — це зарплата, інша половина — бонуси. Відтак кожен гравець більш ніж зацікавлений у демонстрації своєї корисності. Тепер зрозуміло, чому кожному (навіть не вирішальному) голу футболісти з топових чемпіонатів радіють, немов діти. До слова, за перемогу на ЧС кожен із гравців німецької збірної отримає по 450 тисяч євро.

«На мою думку, суперчемпіоном світової першості 2014 року стала бундесліга. Адже саме гравці чемпіонату Німеччини були кращими на полях Бразилії. Навіть зірки англійської прем’єр-ліги та іспанської прімери не показали такої яскравої гри», — влучно зазначив іменитий німецький наставник Отмар Хітцфельд, який на бразильському «мундіалі» очолював збірну Швейцарії.