Учора, тріумфально вигравши Кубок світу, з Бразилії на батьківщину повернулася збірна Німеччини, яку в берлінському аеропорту «Тегель» зустрічали десятки тисяч фанів. Утім головний етап святкування відбувся надвечір біля Бранденбурзьких воріт, де «бундестім» зміг досхочу «скупатися» у величезному морі слави.
Як відзначив наставник німців Йоахім Льов, рух до чемпіонства тривав десять років, упродовж яких навколо старого ядра команди — Бастіана Швайнштайгера, Філіпа Лама, Лукаша Подольськи та Мирослава Клозе — притиралася решта колективу. Власне саме завдяки добре поставленій командній грі німецькій збірній удалося виграти четвертий в історії «мундіаль». Не завадила «бюргерам» здобути світовий трофей ані відсутність на турнірі ключового півзахисника Марко Ройса, травму якого напередодні ЧС у Німеччині сприйняли ледь не як трагедію, ані брак справжнього забивного форварда, який ніяк не приходить на зміну 36-річному Клозе. Просто на «мундіаль» «німецька машина» прибула з потужною «станцією технічного обслуговування», де в потрібний момент головний «механік» Льов знаходив необхідну «деталь», яка без зайвого часу на обкатку ставала до роботи у давно налагодженому футбольному механізмі.
«Ми продемонстрували командний дух, високу техніку, незвичайну волю до перемоги. Ми знали, що на чемпіонаті світу будуть потрібні не 11 і не 14 гравців. Усі мали бути функціонально готовими до важких ігор. Зрештою, Німеччина стала першою європейською збірною, що виграла «мундіаль» у Південній Америці. Та ще й де! У Бразилії, на «Маракані», — Йоахім Льов розповів про складові успіху.
Натомість збірна-господар світової першості стала повним розчаруванням не тільки для власних уболівальників. Від ганебного виступу «пентакампеонів» на домашньому турнірі в шоці знаходиться й переважна більшість експертного середовища, в якому команді Луїша-Феліпе Сколарі прогнозували здобуття шостого Кубка світу.
Проте в рідних стінах бразильці взагалі не спромоглися виграти бодай якісь планетарні нагороди. Варто визнати, що від самого початку турніру господарі не справляли роль потужного фаворита. Коли ж через травму з арени зійшов лідер «пентакампеонів» Неймар — його команда взагалі розвалилася.
Без сумніву, в тому, що збірна Бразилії розсипалася немов картковий будиночок після втрати одного, нехай і ключового, елементу, винен головний тренер збірної. Адже саме він замкнув гру команди на одному виконавцеві, який, варто визнати, занадто часто зловживав індивідуальними діями. Невиправдані сольні проходи, одноосібне виконання всіх без винятку небезпечних штрафних ударів — таким запам’ятався Неймар-молодший, якому належить навчитися підпорядковуватися командним інтересам.
А от його одноклубник по «Барселоні» — аргентинець Ліонель Мессі — зумів покласти на вівтар командних успіхів власні амбіції. І хоча саме Мессі дістався головний індивідуальний приз «мундіалю», багатьом, у тому числі й президенту ФІФА Йозефу Блаттеру, таке рішення журі здалося необґрунтованим.
Хай там як, а кожна без винятку збірна-призер ЧС-2014 своїм успіхом має завдячувати відмінній злагодженості та командній роботі. Власне, й сенсаційні здобутки збірних Коста-Ріки та Колумбії, котрі вперше в своїй історії пробилися до чвертьфіналу «мундіалю», також базуються на відсутності в колективі яскраво палаючої «зірки», котра, на щастя для них, не тягнула ковдру на себе. Що ж до відкриття таланту колумбійця Хамеса Родрігеса, який став найкращим бомбардиром турніру, то на вершину світового визнання його підняли партнери по збірній, котрі самі (своїми діями на полі) «призначили» його на роль лідера команди.