Вікторія Тігіпко вручає першу статуетку «Золотий дюк» за вклад у кіномистецтво британському режисеру Стівену Фрірзу. Про біду в Україні він знав, але хотів усе побачити на власні очі.
Церемонію розпочали хвилиною мовчання у пам’ять за загиблими українськими військовими під Луганськом уранці. Президент ОМКФ Вікторія Тігіпко пояснила, що таке в нашій країні відбувається кожного дня. «Якщо жити тільки цим, створиться відчуття нестачі кисню. У нас немає червоної доріжки в колишньому розумінні, у нас професійний кінематографічний захід. Дух єднання і єдності, скидання негативу і перетворення його на позитив. Навколо культурних заходів необхідно об’єднуватися», — сказала пані Тігіпко.
Президент назвала кілька цифр, які переконали у потрібності її дітища. За її словами, цього року на ювілейний, п’ятий, ОМКФ акредитовано п’ять тисяч гостей (у тому числі преса і кінематографісти), зекономлено 50% коштів (не було витрачено ні копійки з бюджету). Глядацький запит на фестивальні програми виріс — наполовину більше, ніж торік, викуплено абонементів, а кількість молодих волонтерів і зовсім виросла втричі.
«Це говорить про те, що фестиваль потрібен, інтерес до нього величезний, — підбила підсумки Вікторія Тігіпко. — Міжнародна фестивальна громадськість підтримала нас, порадила проводити фестиваль навіть у разі, якби довелося показувати один фільм на натягнутому простирадлі. Місто і область пішли нам назустріч. Фестивальний палац, тобто театр музичної комедії і кінотеатр «Родина», ми орендуємо тільки за оплату комунальних послуг».
Про всяк випадок організатори ОМКФ прийняли рішення посилити охорону та контроль за глядацькими майданчиками фестивалю. Глядачі проходять через три «блокпости» ввічливих волонтерів, які дякують за розуміння. На всіх локаціях при вході стоять рамки з металошукачами. «Це стандарти для всіх світових кінофестивалів, і ми в подальшому завжди будемо їх дотримуватися», — зазначила Вікторія Тігіпко.
Пані Тігіпко відзначила, що зiткнулася з проблемами у формуванні міжнародного складу гостей та членів журі фестивалю. Однак найвідважніші кінематографісти все-таки наважилися. На церемонії відкриття першу статуетку «Золотий дюк» за вклад у кіномистецтво отримав почесний гість ОМКФ, британський режисер Стівен Фрірз. Це була 56-та з його міжнародних нагород. Фрірз приїхав на фестиваль, щоб особисто представити свою ретроспективу і прочитати майстер-клас студентам «Літньої кіношколи». Також режисер представив свій останній фільм «Філомена» в кінотеатрі Stella Artois на Ланжеронівському узвозі, відкривши традиційну серію кінопоказів просто неба.
На зустрічі з глядачами Стівен Фрірз передав привіт від королеви Великобританії, а також розповів, як їм пощастило, що вони живуть в Одесі, адже це, за його словами, найкрасивіше місто у світі. Фрірз попросив глядачів, що зібралися на сходах, бути обережними. Сказав, що добре знає, що відбувається в Одесі на сходах. Таким чином зробив прозорий натяк на сюжет легендарного фільму Сергія Ейзенштейна «Броненосець «Потьомкін».
«Голлівудський декадент», як він сам себе називає, зізнався, що йому не страшно було приїжджати в країну, де йде війна. «Я знав, що у вас біда відбувається. Першим моїм запитанням було: «А це безпечно?». Але потім я прочитав Бабеля, дізнався, що Одеса — це гангстерське місто, і вирішив приїхати сюди. Одеса мені дуже нагадує Париж. Шкода, що робочий графік заважає мені побути туристом. Мій друг, з яким я приїхав, пішов зараз на базар», — Фрірз пошкодував, що не може разом із другом прогулятися на «Привозі» між мішками овочів.
Цьогорічна церемонія була присвячена музиці в кіно і мала назву «Кіно по нотах». Симфонічний оркестр театру музкомедії грав композиції із фільмів класики світового кінематографа: «Чоловік і жінка», «Хрещений батько», «Шербурзькі парасольки». Також виступала українська англомовна група The Hardkiss.
Першими у Міжнародній конкурсній програмі показали німецький психологічний трилер про роздвоєння особистості «Стерео» Максиміліана Ерленвайна. Незважаючи на німецьку жорсткість і стиль «більше, ніж життя», фільм вийшов надзвичайно музичний. Режисер зізнався, що це його пристрасть — поєднувати картинку і музику. Та глядачів вразила не так історія про чорну і білу сторони в людині, і не музика у кіно, як борделі в Україні. Подружку головного героя Еріка викрали бандити і погрожували відправити її в Україну в бордель, де в неї на день буде 50 клієнтів. Режисер і сценарист Максиміліан Ерленвайн знітився, коли журналісти запитали його, чому саме Україна? «Що? Борделі в Україні? Я справді так написав? Не Росія чи Білорусь? Я прошу вибачення за це», — виправдався Максиміліан і пояснив, що в Берліні живе багато російської мафії, він хотів екзотичною картиною привабити її в кінотеатри. І це молодому режисерові вдалося. Фільм у травні йшов у прокаті в Німеччині й зібрав 100 тисяч глядачів. Така кількість для інших жанрів, крім комедії, майже нереальна. Чи вийде картина «Стерео» в український прокат, поки що не відомо. Але Україна в німецькому фільмі вже засвітилася. І цього разу не війною.
Одеський кінофестиваль триватиме до 19 липня. «УМ» слідкуватиме за всіма подіями на березі Чорного моря і в наступних номерах поділиться враженнями від нових фільмів.
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
