Як карта ляже?

Укладати карти місцевості люди навчилися ще кілька тисячоліть тому, і ці карти дають змогу відповісти на численні питання, що постійно виникають. До таких питань належить і поняття «історичні землі». Актуальність цього питання — хоча б у тому, що поряд з Україною розташована держава Росія, яка з давніх-давен цікавиться сусідськими землями, називаючи їх своїми. Не оминула вона своїми претензіями і територію України. Тож російські ЗМІ, а вслід за ними і значна частина росіян, усе частіше промовляють мантру «Все навколо наше»!

Розібратися в тому, що кому належить, допомагають історичні карти. Серію таких карт, що має назву «Країна єдина», щойно випущено у світ Державним науково-виробничим підприємством «Картографія». Розпочнемо із земель на півдні України, які у Росії усе частіше називають «споконвіку російськими». Тут є дві правди, про які потрібно сказати. Першою є те, що впродовж останніх двох століть ці землі справді належали Росії, і це стало можливим у результаті кількох загарбницьких війн. Утім землі Київської Русі також простягалися до Криму. Свідченням цього є факт, що київський князь Володимир прийняв хрещення та одружився з сестрою візантійського імператора не будь-де, а в Корсуні, що більш відомий як Херсонес. Певний час київським князям навіть належали обидва береги Керченської протоки. Згодом Крим випав зі сфери впливу Київської Русі. З часом його було включено до Золотої орди, а потім Кримського ханату. Останній періодично ставав союзником козацької держави. Приєднання Криму до Росії відбулася у 1783 р. за часів Катерини II. Ще 100 років тому росіяни у Криму становили меншість. Лише в середині ХХ ст. депортація кримських татар та їх заміщення населенням із центральних областей Росії змінили ситуацію.

А тепер про схід України. Згідно з науковими даними, ця територія з давніх-давен населена українцями. Про це свідчать і карти, укладені в інших країнах. Кілька таких карт вміщено у частину серії, що має назву «Народ і територія». Показовою є, зокрема, «Етнографічна карта слов’янства», видана в 1912 році у Празі. На ній добре видно, що землі, населені українцями, на сході сягають Дону та охоплюють частину Кубані. Те саме показує карта «Землі і народи Європи», видана в Берліні в 1917 р. Територію, де переважають українці, тут показано навіть більшою — аж до Кавказу. Очевидним є переважання українського населення над російським у нинішніх Донецькій та Луганській областях. Це показують усі без винятку переписи населення, зокрема проведені ще за часів СРСР.

Годі й говорити, що саме національний склад, переважання якоїсь частини населення над іншою є вирішальним фактором розташування державних кордонів. Звісно, той, хто має більше сили, прагне посунути кордон у бажаний бік. У такий спосіб до складу Росії увійшла вся Кубань і землі біля Дону. Тут мимоволі напрошується запитання: «Хто кому більше винен?», і чи відповідає площа Криму, що був переданий Україні в 1954 р., тій, що раніше відхопила собі Росія на сході України?

А тепер уявімо собі, що буде, якщо інші країни, подібно до Росії, почнуть по-своєму трактувати історію, висуваючи свої вимоги. У цьому разі на згаданий вище Херсонес цілком може претендувати Греція, адже саме її громадяни той Херсонес заснували і володіли ним близько 1000 (!) років. Не одне століття Швеції належала Фінляндія, а Польщі в 1610—1612 роках навіть Москва!

Чому ж кордони тепер саме такі, а не інші? Головними чинниками є етнічний фактор та прагнення жити у мирі.

Віктор ВИШНЕВСЬКИЙ,
доктор географічних наук