Складне рішення в непростій ситуації

Ніч із 30 червня на 1 липня 2014 року для багатьох українців увійшла в перелік найбільш безсонних цього року. Хтось дивився матч чемпіонату світу в далекій Бразилії між збірними Німеччини та Алжиру (ла-ла-ла-ла), комусь не давала спати канонада — щойно сплив термін затягнутого «перемир’я», бойовики на Донбасі взялися за зброю ще завзятіше, ніж у попередні, «мирні», дні. І майже всі, кому не спалося тієї ночі, з нетерпінням чекали рішення Президента. Продовжить одностороннє припинення вогню, як того, називаючи цей фарс «перемир’ям», вимагає президент Росії Володимир Путін? Чи нарешті відновить АТО й оголосить воєнний стан у неспокійних областях?

Засідання РНБО «підозріло» затягувалося, під стінами президентської адміністрації терзалися невідомістю кілька десятків активістів та журналісти, а в соціальних мережах розгорталася істерія в тональності «зливає Україну», «домовляється з Путіним» тощо. Напередодні, в неділю, на Банкову прийшли бійці батальйону «Донбас» та небайдужі прихильники відновлення антитерористичної операції — вимагати від Президента зупинити «мир», під час якого гинуть українські бійці, і винищити терористів до ноги. Попереджали: якщо глава держави не прислухається, не довго йому залишатися на цій посаді — Майдан-то ще стоїть...

Але складні рішення ухвалювати непросто. А Порошенко опинився в дуже непростій ситуації. Верховний Головнокомандувач, як ніхто, знає, яким є реальний стан справ, потужність збройних сил, зовнішньополітична ситуація та безліч інших нюансів, без урахування яких розв’язати такий вузол проблем, у якому опинилася Україна, неможливо. І, власне, бездоганно позитивних рішень у такій ситуації не буває.

Утім те, яке ухвалив Президент, більшість нації сприйняла з полегшенням. АТО поновлено, поступок агресорові більше не буде, і хоч як важко, «ми захищатимемо свою землю».

Очевидно, це означає, що й Віктор Медведчук навряд чи стане «губернатором» Донецької області, а Нестор Шуфрич — Луганщини. Чутки про ймовірність таких призначень за три дні продовженого (реверанс Європі?) «перемир’я», якого дотримувалися лише українські військові, неабияк збурили українську інтернет-спільноту. Поставити Медведчука керівником Донеччини нібито вимагав Путін, прагнучи таким чином повернути свого кума в українську політику. Втім правда це чи «качка» ми, можливо, ніколи й не дізнаємося — як і про те, чи справді канцлер ФРН Ангела Меркель просила ввести колишнього лідера СДПУ(о) до складу переговорної групи між владою, ОБСЄ, Росією і представниками донбаських терористів.

Фрау Меркель, як і президент Франції Франсуа Олланд та власне Володимир Путін, за ці дні провели з Петром Порошенком кілька чотиристоронніх переговорів у телефонному режимі. В одній з останніх таких розмов Президент пояснив, чому відновлює АТО — бо домовленості, ухвалені під час попередніх переговорів, не були виконані.

Щоправда, деяких заручників бойовики таки звільнили (Євросоюз вимагав відпустити всіх). Зокрема, спостерігачів Організації з безпеки і співпраці в Європі, які пробули в полоні більше 30 днів. Серед полонених був і громадянин Росії. Тим часом Парламентська асамблея ОБСЄ за пропозицією Росії створила міжнародну контактну групу з виходу з політичної та конституційної кризи в Україні. Хоча від попередніх намірів розширити спостережницьку місію в нашій державі ОБСЄ відмовилася.

Як повідомив народний депутат Анатолій Гриценко, на зустрічі з позафракційними парламентаріями 30 червня Президент анонсував кадрові зміни у силовому блоці. За словами Гриценка, йдеться, зокрема, «про зміну начальника Генштабу (це повноваження глави держави), внесення в Раду і призначення міністра оборони та віце-прем’єра, який координуватиме в уряді правоохоронну і оборонну сфери, насамперед їх матеріально-технічне забезпечення і логістику». Прізвищ Порошенко не назвав.

«Про керівників СБУ, МВС і Держприкордонслужби не йшлося, тож напевно Наливайченка, Авакова і Литвина Президент планує залишити на своїх посадах», — додав нардеп.