Плюс-мінус для Президента

Учора депутати Верховної Ради знайомилися з проектом Конституції, поданим Петром Порошенком. Головні новації документа торкаються децентралізації. Суб’єктами адміністративно-територіального устрою замість областей, районів, міст, селищ, сіл мають стати лише три одиниці — регіони, райони, громади (при цьому регіони мають замінити нинішні області). Передбачено ліквідацію вертикалі державних адміністрацій. Замість голів ОДА призначатимуться «представники Президента», які в мирний час лише моніторять дотримання законності та координують діяльність територіальних органів центральних органів виконавчої влади. Щоправда, за поданням такого представника Президент може зупинити будь-яке рішення органу місцевого самоврядування. Одночасно глава держави має звернутися до Конституційного Суду щодо відповідності конкретного акта Основному закону, і якщо КС встановить, що місцева рада порушила Конституцію, Президент матиме право на дострокове припинення її повноважень.

Верховна Рада, згідно з проектом Порошенка, як і раніше, спирається на парламентську більшість. Але є суттєва відмінність — у коаліції дозволяється індивідуальне членство. Дію імперативного мандата має бути скасовано, роль фракцій — обмежено. Це і добре, і погано водночас, зазначають експерти. Адже, з одного боку, партійне керівництво фракцій перестає домінувати при ухваленні рішень (усе визначатиме добра воля депутата), а з іншого — кількість депутатських груп та «тушок» зростатиме і варіюватиметься під потреби тих чи інших ситуативних домовленостей.

Коаліція в проекті ПП діє так само, як і зараз: пропонує Президентові кандидатуру Прем’єра, а Прем’єру — кандидатури членів уряду. Але й тут є одне «але»: якщо за чинною Конституцією Президент вносить кандидатуру Прем’єра «за пропозицією» парламентської більшості, то в проекті Порошенка — «з урахуванням пропозицій». Це дає більшості дорадчий голос, але не більше того.

У новій редакції Основного закону пропонується розширити вплив Президента на керівників силових структур. Зараз Президентові не обійтися без згоди ВР на призначення та звільнення Генпрокурора, а також на призначення голови СБУ. Порошенко ж пропонує дозволити йому звільняти цих посадовців самостійно, а також призначати без участі Ради голову нового Державного бюро розслідувань, Антимонопольного комітету, ФДМУ та ін. У цьому питанні Президент явно перетягує на себе ковдру, але водночас віддає парламенту «на відкуп» двох міністрів, яких за чинною Конституцією глава держави має визначати за своєю квотою. Проект передбачає, що кандидатури очільників МЗС та міністерства оборони представляє у ВР Прем’єр-міністр.

Отже, дечим із повноважень Президент готовий поступитись, але інші «м’язи», безперечно, нарощує. З-під пера команди Петра Порошенка вийшов неоднозначний документ, шанси якого на проходження крізь Раду можна оцінювати по-різному. Проте новій Конституції потрібне схвалення не лише у стінах Верховної Ради, а й у Венеціанській комісії. Комісія при Раді Європи є лише своєрідним консультаційним форумом, але ставлення до її рекомендацій визначатиме стиль правління країни. А, скажімо, процедура призначення і звільнення Генпрокурора, запропонована Порошенком, раніше вже була заперечена висновками ВК.