Де в них кнопка «розпуск»?

329. 335. 349. Це кількість голосів, які Верховна Рада минулого тижня віддала за трьох кандидатів, поданих Президентом Петром Порошенком на посади Генерального прокурора, міністра закордонних справ та голови Нацбанку. За рівнем одностайності підтримку цих кадрових ініціатив глави держави можна порівняти з голосуванням 4 лютого 2005 року, коли парламент затвердив Юлію Тимошенко на посту Прем’єр-міністра аж 373 голосами «за». В обох випадках ішлося про перші кадрові рішення новообраного Президента (тепер — Порошенка, тоді — Ющенка). І в обох випадках «стара» Верховна Рада намагалася показово прогнутись під нового главу держави, засвідчивши переможцю свою спроможність грати на його боці.

І тоді, й тепер багато говорилося про нагальну потребу переобрати парламент, котрий себе дискредитував, та синхронізувати склад ВР з оновленим політичним розкладом у суспільстві, що склався на тлі президентських виборів і супутніх їм подій (у 2005-му — Помаранчева революція, нині — Євромайдан, повалення Януковича, анексія Росією Криму, війна на Донбасі). Тоді Президент Віктор Ющенко не зважився на кардинальний крок і мусив натерпітися лиха з «чужою» парламентською більшістю. Щоб не повторити помилку кума, Петро Порошенко має обрати хірургічне втручання замість гомеопатії і таки знайти спосіб для дострокових виборів Ради.

Три проекти про одне

По суті, реальним і водночас цілковито конституційним є один спосіб розпуску Верховної Ради VII скликання, обраної в жовтні 2012 року. Це розвал правлячої коаліції, яку, нагадаємо, 27 лютого ц.р. утворили 250 депутатів із фракцій ВО «Батьківщина», «УДАР», ВО «Свобода», групи «Економічний розвиток» та «Суверенна європейська Україна». Хоча назва коаліції — «Європейський вибір», «золотою акцією» в ній володіють колишні «регіонали», тому особливо шкодувати про «вбивство» не доводиться. Кадровий склад трьох питомо «євромайданівських» фракцій — БЮТ, ВОС, «УДАР» — усього 162 особи, тоді як решта членів коаліції (не рахуючи кількох позафракційних) — перебіжчики з розгромленого табору Януковича. А що буває, якщо спиратися на пристосуванців у ситуативних конструкціях, Порошенко чудово знає на прикладі 2005 року.

Було б логічно, щоб гробарем коаліції виступила найближча до Президента фракція — «УДАР». Однак наразі таке рішення гальмується, натомість у ВР зареєстровано вже аж три альтернативні проекти постанов. Дві з них своїми назвами передбачають «дострокове припинення повноважень Верховної Ради України VII скликання» (Богословська, Соболєв, Ковальчук, Тягнибок, Ляшко), одна — «саморозпуск» (В. Балога, Рибаков), що, по суті, передбачає одне й те саме: звільнення нинішнього парламенту за його власним бажанням. При цьому в проекті Інни Богословської навіть запропоновано дату нових виборів: 26 жовтня 2014 року, як це планує й сам Порошенко.

Поки фракції вагаються щодо виходу з коаліції, позафракційний нардеп із Чернігова Владислав Атрошенко вирішив попіаритися на цьому полі й заявив про самостійне складання депутатських повноважень. На брифінгу з цього приводу Атрошенко наголосив на потребі перезавантаження парламенту й висловив надію, що його вчинок стане прикладом для інших народних депутатів.

Хто проти та їхні умови

Розпуск ВР є очевидною вимогою суспільства. Щоб не протиставляти себе виборцям, депутати зі старої більшості тримаються за крісла мовчки. Натомість озвучити ідею неприйняття перевиборів доручили соціологу й політологу, близькому до колишньої Партії регіонів і Ріната Ахметова — керівникові соціологічної компанії R&B Group Євгенові Копатьку. На прес-конференції в Києві він заявив, що активність парламенту сьогодні свідчить про його працездатність, і перевибори Верховної Ради потрібно відкласти до загальної стабілізації соціально-економічної ситуації в Україні. «Тільки підприємство «Мотор Січ», виконуючи російські замовлення в 2013 році, перерахувало до державної скарбниці близько 1 млрд. грн. податків. Тепер цих грошей немає і не буде. Так що є важливішим, економіка країни чи чергові вибори?» — ретранслює позицію «командирів» промислового Сходу Копатько.

Окрім розгромлених «Регіонів», котрі втратили і лідерів, і значну частину фінансів, і ресурсно-електоральну базу на Донбасі та в Криму, вочевидь невигідним є розпуск парламенту і для «Батьківщини». Нині ця політична сила перебуває в рейтинговій ямі, що засвідчили її результати на виборах до Київради та Юлії Тимошенко — на президентських виборах. Тож прямо «Батьківщина» перевибори не заперечує, але висуває низку умов, зокрема й складних до виконання: прийняття закону про люстрацію, забезпечення голосування на окупованих територіях та в зоні антитерористичної операції, оновлення Центрвиборчкому.

Цікаво, що в унісон із БЮТ днями висловилася й координатор виборчих програм мережі «Опора» Ольга Айвазовська: «Для того, щоб дострокові вибори до ВР були легітимними, потрібно забезпечити максимальну присутність на них жителів сходу та Криму».

Якщо не «УДАР», то що?

У таких умовах Петро Порошенко вочевидь розуміє, що першочерговим важелем розпуску парламенту є союзна йому фракція «УДАР» з 41 «багнетом». Якщо їх відняти від 250 членів коаліції і впродовж місяця не створювати нову офіційну більшість, законні підстави для дострокових виборів з’являться без будь-яких інших умов і голосувань.

Тож минулого тижня Президент зустрівся з нардепами від «УДАРу» в розширеному складі — за участю лідера партії, мера Києва Віталія Кличка й глави своєї адміністрації Бориса Ложкіна. Як повідомляє «Українська правда», офіційним приводом зібрати фракцію — вперше з березня — був намір Порошенка подякувати депутатам за підтримку впродовж виборчої кампанії. Але розмова вийшла за рамки домовленого.

Як можна було зрозуміти, «УДАР» не хоче брати на себе відповідальність за розвал коаліції. Депутати Кличка прагнуть, аби це було одночасне рішення разом із фракціями «Батьківщина» та «Свобода».

Мабуть, «УДАР» теж був би, в принципі, не проти, якби нинішній склад парламенту попрацював довше. Адже зовсім не факт, що на дострокові вибори Порошенко — власник понад 50-відсоткового рейтингу — поведе саме цю політичну силу. Радше, навпаки — Петро Олексійович зараз розкручує власну партію, Всеукраїнське об’єднання «Солідарність». На засіданні фракції Кличка Президент навів як аргумент закриту соціологію, згідно з якою «УДАР» у спайці з умовною партією Порошенка набирає близько 36%, тоді як партія Порошенка самостійно — 40-42%.

І ще один красномовний факт. Під час зустрічі один із присутніх депутатів від «УДАРу» нагадав Порошенкові негласну обіцянку: Віталій Кличко знімається з виборів Президента на користь Петра Олексійовича, а той погоджується на формування влади за участю «УДАРу» в пропорції 50 на 50. Тому пролунало запитання до Порошенка, чи підтверджує він таку умову. Президент не потішив партнерів — він сказав, що відмовляється від принципу партійних квот, особливо в час військової агресії, і призначатиме на посади винятково професіоналів.

Якщо ж у розпуску Ради Президентові не допоможе навіть «УДАР», існує ще один варіант. За даними «УП», це визнання через суди, що нинішня коаліція не існує з моменту оголошення про це в лютому. Якщо так — глава держави матиме оголосити дострокові вибори в будь-який момент.