Одинокий «Іван Сила»
Справжньою подією для вітчизняного телебачення стає показ сучасного сімейно-дитячого українського кіно. Бо фільми можна перерахувати на пальцях однієї руки. Похвально, що відзнятого минулого року «Івана Силу» режисерів Віктора Андрієнка та Ігоря Письменного на початку цього місяця уже показав «Інтер». Створену за мотивами книги українського письменника Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили» екранізацію показали спочатку у пізньому вечірньому праймі у суботу, а повтор зробили наступного дня опівдні. Історія про силача, прототипом якого став Іван Фірцак із Закарпаття, визнаного у 1928 році найсильнішою людиною планети, насправді трохи казкова. Вона могла не зацікавити любителів російських бойовиків і мелодрам. Але це саме те кіно, яке допомагає інтуїтивно налаштованим на аналіз у розрізі «добро-зло» дітям зрозуміти, що красти, обманювати, підставляти когось — погано, а допомагати, виручати, підставляти плече — благородно. За інформацією прес-служби каналу, покази «Івана Сили» будуть ще, але... наступного року.
Напевно, через деякий час якийсь із каналів покаже і перший український дитячий мюзикл «Трубач», який вийшов у прокат у березні. А під час канікул-2014 на телеекранах — інше кіно. Або із «чоловічого» ICTV — денні «Опери» та «Прокурорська перевірка», які продовжують промивати мізки завуальованою російською пропагандою силовиків країни, яка загарбала наш Крим. Або «Слід» — з тієї ж опери — на ТРК «Україна». Ці та більшість інших серіалів в ефірі — для дорослих. Але, «коли сам удома», їх часто дивляться підлітки.
Байдиківка з Віталькою
Найпопулярнішими серед школярів є «Тет» і «Новий канал». І це не дивно. Оскільки у 8-15 років хочеться бути дорослішим — дитяча рука перемикає на молодіжні кнопки. А меншим пізнавальні і цікаві «Мультик iз Лунтиком» та «Байдиківку» дорослі ввімкнуть власноруч. Тата з мамами нечасто задумуються над тим, що такими діями можуть присадити своїх дітей на канал, у якого післяранкова програма — зовсім не дитяча. Залишаючись на «Теті», маленькі люди з несформованим світоглядом потрапляють у світ «Вітальки» з його «тьолками» і гротескною мамою, де постійно звучить суржик; подібного комедійного серіалу «Дайош молодьож!», за рекламною інформацією, — «про повсякденне життя, модні тенденції та тарганів, що живуть у головах сучасної молоді». «Чіпляють» дітей недитячі «Країна У», «Панянка-селянка». І добре, коли після їх перегляду Марійка чи Сашко зможуть зробити правильні висновки, а не лише «набратися» хамовито-жлобських рухів і слів.
Коли 11-12-річна дитина каже: «Хочу подивитися новини», про які випуски ви згадуєте? Виявляється, саме так, за чисту монету, можуть сприймати підлітки «Абзац» iз «Нового каналу». Звичайно, кидається в очі, а отже, і привертає дитячу увагу в першу чергу нестандартність поведінки людей у кадрі, їхні приколи. А якщо обігрування більш-менш актуальних подій з екрана називають новинами, то і юні глядачі, як за «училкою», повторюють це.
Група «1+1» комплексно і з перспективою працює з різновіковою жіночою аудиторією. Коли на основному каналі показують турецький серіал про Роксолану, то на «Теті» — життя дітей найбагатших родин Стамбула у «Маленьких таємницях».
На молодіжних каналах час від часу можна переглядати непогані ігрові й анімаційні фільми, скажімо, «Сам удома», «Пригоди Електроніка», «Лускунчик — принц горіхів», «Замбезія». Щоб віднайти їх поміж Вороніних, Букіних, Неллі Уварової й оточення уже згадуваного Вітальки — батькам варто ненав’язливо попередньо орієнтувати дітей у телепрограмі.
СТБ не церемониться
Канал СТБ поряд із основною — жіночою — аудиторією своїми глядачами сімейного проекту «Хата на тата» бачить і дітей. Бо у програмах перетворень колись лінькуватого глави сім’ї, колись — безвідповідального супергероя, якщо уважно дивитися на екран, з’являється запитання: «Мрієш про ідеального татка?» — і координати, за якими можна звертатися у редакцію. Навіть таке звертання, яке спонукає дітей «приставати» до батьків, щоб написати чи зателефонувати на телеканал (бо хто ж не хоче мати ідеального татка!) або робити це самостійно, — не є надто етичним. Часто безвідповідальним є використання в окремих сюжетах дітей, їхніх емоцій і переживань, які дуже полюбляє жіноча аудиторія, але у реальному житті для юних героїв програм може перетворитися у стрес. Бо однокласники чи сусіди, побачивши сюжет «Хата на тата», можуть тицяти пальцем: «А що, твій батько — ледацюга?»
Більший градус емоцій у ще одному проекті СТБ — «Кохана, ми вбиваємо своїх дітей». Наприклад, мама чотирьох дітей, яка утретє заміжня, не може знайти порозуміння з 13-річною донькою від першого шлюбу. На адресу підлітка з вуст рідної неньки і вітчима звучать слова: «Я тебе задушу морально», «Може, тобі яд замовити?!», «Ти тупа тварь, яку я народила», «Треба поставити на облік у дурдом» і ще багато інших подібних. Якщо адекватні батьки дивляться таку програму — побачене і почуте змусить переглянути свої погляди на виховання власної дитини у перехідному віці. Юним глядачам такі епізоди — як шокова терапія, від якої оговтуватися можна півжиття. А найжахливіше — юним героям проекту. Уже згадувана 13-річна дівчинка після концентрованого телепоказу її особистої психологічної трагедії і життя родини може повторити спроби порізати собі вени — уже за обставин, коли її ніхто не зможе зупинити. Хоча можна не сумніватися, що юридично телеканал уклав правильний і вигідний для себе договір iз родиною, знявши з себе відповідальність за будь-які подальші дії учасників проекту. А від початку на знамено винесена турбота про сімейне благополуччя і безкоштовну психологічну допомогу, яка насправді у ситуації публічного показу режисерського монтажу на мільйонну аудиторію перетворюється на фікцію.
Хочеться нагадати, що ще наприкінці осені минулого року Уповноважена з прав людини Валерія Лутковська і глава представництва Дитячого фонду Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ) Юкіє Мокуо звернулись до українських телеканалів з проханням більш відповідально оприлюднювати інформацію, що стосується дітей. Про це йшлося на зустрічі 20 листопада з представниками кількох загальнонаціональних телеканалів: Першого Національного, СТБ, «Україна», «Інтер», «1+1». В інформаційній довідці, в якій аналізувалися телепрограми або за участю дітей, або про дітей, зазначалося: «...не може не викликати стурбованості той факт, що з екранів телебачення транслюється насильство по відношенню до дітей як iз боку батьків, так і з боку учасників шоу, про дитину поширюється інформація, яка може завдати їй шкоди, дитина є об’єктом погроз iз боку учасників тощо». За сім місяців на вітчизняному ТБ у сегменті програм про і для дітей майже нічого не змінилося.