Згасання зірки

20.08.2004

      Сьогодні у польському курортному місті Сопот на узбережжі Балтійського моря розпочинається 41-й Міжнародний фестиваль пісні. Впродовж двох фестивальних днів на сцені сопотського амфітеатру під відкритим небом виступить низка польських виконавців та кілька «зірочок» локального масштабу, зокрема ветеран польської поп-музики Кшиштоф Кравчик, який таким чином вшанує 40-річчя своєї сценічної діяльності, та Кейт Раян. Балканська зірка Горан Брегович, який мав стати окрасою цьогорічного Сопота, за кілька днів до початку фестивалю повідомив організаторам імпрези, що він не з'явиться до Польщі, бо цілком задовольнився попереднім виступом у Сопоті 2001 року.

      У 60-х та 70-х роках сопотський фестиваль був типовим пісенним конкурсом, що його організовувало міністерство культури та мистецтв Польщі спільно з артистичною агенцією «Пагарт». Втім для мешканців так званого соціалістичного табору, передусім СРСР, він був великою подією. Сопот став своєрідним місцем, де зустрічалися європейські Схід і Захід. Оскільки Москва транслювала фестиваль на свою 1/6 земної суші, то її мешканці мали унікальну нагоду побачити на власні очі та почути на власні вуха хоч когось із західних виконавців. Якщо не справжню зірку, то хай хоч зірочку. І не лише західну, бо значна частина виконавців з «табору» була також забороненим плодом для радянських людей. Чех Карел Готт чи полька Мариля Родович вряди-годи навідувалися з концертами до Москви та кількох інших обраних міст, але для мешканців совкової Тмутаракані вони здавалися мало не людьми з іншого світу, нагода побачити яких «по тєліку» випадала раз на рік завдяки саме Сопоту.

      У 80-х роках, коли обнесена «залізною завісою» система почала хитатися, до Сопота навідалися кілька справжніх тогочасних зірок, зокрема, співачки Кім Вайлд та Алісон Моєт, співак Пол Янг, рок-група Marillion. Впродовж 90-х років, коли Польща вже вирвалася з «табору», Сопот продовжував за інерцією та завдяки ностальгічним почуттям публіки залишатися такою-сякою принадою. Організаторам вдавалося за великі гонорари заманювати відомих західних виконавців на ролі «весільних генералів». Але впродовж останніх років стало цілком зрозуміло, що фестиваль рухається до свого логічного кінця. Організатори розривалися в намаганнях надати йому «друге дихання»: відмінили конкурс, запровадили презентації виконавців окремих країн чи окремих музичних стилів, зокрема так званої «музики світу». Але то були припарки, які лише продовжували животіння приреченого. Хай Сопот надалі залишається цікавішим від всіляких «слов'янських базарів», але в умовах нормальної країни, якою поступово стає Польща, він просто вичерпав себе. В країні над Віслою мало не щотижня концертує якийсь виконавець зі світовим ім'ям, тому людям середнього віку, а тим більше — молоді, Сопот видається архаїчним пережитком.

      Цього року організатором фестивалю востаннє виступає «Телевізія Польська» (польське громадське телебачення), яка опікувалася ним із середини 90-х років. З 2005 року у фестивалю новий власник — група ІТІ. Ця комерційна структура на початку 90-х розпочинала свою діяльність з відеопрокату, а на цей час є власником найбільш динамічної на польському ринку групи телеканалів  TVN. Група ІТІ підписала з владою міста Сопот угоду про проведення сопотських пісенних фестивалів упродовж наступних п'яти років. Можна не сумніватися, що це вже буде цілком інша (комерційна) історія, i зовсiм інша пісня.

      Стосовно ж цьогорічного фестивалю, то сьогоднішній його день буде присвячений пам'яті славетного польського співака, музиканта та композитора Чеслава Нємена, який помер 17 січня цього року. Пісні Нємена виконуватимуть провідні польські виконавці. Завтрашній фестивальний день пройде під гаслом Vive la France! Уже з назви зрозуміло, що він буде присвячений французькій пісні. Зірками вечора будуть француженка Патрісія Каас та бельгійка Кейт Раян.

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>